Онлайн-консультант інженера з охорони праці
Фільтр:
Всі
Атестація робочих місць
Будівництво
Нещасні випадки, профзахворювання та аварії
Електробезпека
Засоби індивідуального захисту
Перевірки Держпраці
Медичні огляди
Навчання та інструктажі
Пожежна безпека
Роботи на висоті
Сільське господарство
Система управління охороною праці (СУОП)
Транспорт
Цивільний захист та техногенна безпека
Інші
Розроблення документації
Роботи підвищеної небезпеки
Дозвільна документація
Домедична допомога
Пільги та компенсації
Ризик-менеджмент
Охорона праці в офісі
Регулювання праці окремих категорій працівників
Умови праці та відпочинку
Анонім
17.01.2024
 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ директора _____________

___________ № _______

 

 

 

 

Інструкція з охорони праці

для робітників, що виконують стропальні роботи по вивантаженню металобрухту

 

І. Загальні положення

1.1. Дія інструкції поширюється на робітників, що виконують стропальні роботи по вивантаженню металобрухту, які працюють на підприємстві, та встановлює вимоги безпеки праці відповідно до вимог охорони праці і правил поводження під час виконання робіт зі стропування металобрухту та користування засобами індивідуального і колективного захисту.

1.2. Інструкція розроблена на основі Закону України «Про охорону праці», НПАОП 0.00-6.03-93 «Порядок опрацювання і затвердження роботодавцем нормативних актів з охорони праці, що діють на підприємстві», НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці», НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», Правил охорони праці під час вантажно-розвантажувальних робіт, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 19.01.2015 № 21, наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження порядків надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах» від 16.06.2014 № 398.

1.3. До виконання робіт зі стропування вантажів допускаються особи віком не молодше 18 років, що мають повну загальну середню освіту та професійну підготовку на виробництві, без вимог до стажу роботи, та які пройшли відповідне навчання з охорони праці, вступний інструктаж з охорони праці та інструктаж на робочому місці.

1.4. Інструктаж для працівника повинен проводитися перед початком роботи (первинний інструктаж), а потім через кожні 3 місяці (повторний інструктаж).

В процесі роботи працівник також проходить:

  • позаплановий інструктаж у разі введення в дію нових або переглянутих нормативних актів з охорони праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;
  • при зміні технологічного процесу, зміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, інших факторів, що впливають на стан охорони праці;
  • при порушеннях працівниками вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо;
  • при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються працівником;
  • при перерві в роботі виконавця робіт більше ніж на 30 календарних днів – для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт – понад 60 днів;
  • цільовий інструктаж:
    • при виконанні разових робіт, не передбачених трудовим договором;
    • при ліквідації аварії, стихійного лиха;
    • при проведенні робіт, на які оформляються наряд-допуск, розпорядження або інші документи.


Результати інструктажу заносяться в «Журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці», в журналі після проходження інструктажу повинні бути підписи особи, яка інструктує, та робітника, що виконує стропальні роботи по вивантаженню металобрухту.

1.5. Інструкція видається всім працівникам, які виконують роботи зі стропування металобрухту, під розписку.

1.6. Власник повинен застрахувати працівника від нещасних випадків та професійних захворювань.

В разі пошкодження здоров’я працівника з вини власника, він (працівник) має право на відшкодування заподіяної йому шкоди.

1.7. За невиконання даної інструкції працівник несе дисциплінарну, матеріальну, адміністративну та кримінальну відповідальність.

1.8. Працівник повинен:

1.8.1. Знати специфіку роботи підприємства; правила безпечного виконання робіт зі стропування металобрухту.

1.8.2. Мати поняття про будову вантажопідіймальних механізмів, які він обслуговує, та знати їх вантажопідіймальність.

1.8.3. Виконувати правила пожежної безпеки.

1.8.4. Вміти надавати першу домедичну допомогу потерпілим при нещасних випадках.

1.8.5. Не допускати сторонніх осіб на своє робоче місце.

1.8.6. Не виконувати вказівок, які суперечать правилам охорони праці.

1.8.7. Користуватися спецодягом та засобами індивідуального захисту.

1.8.8. Співпрацювати з роботодавцем у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати можливих заходів щодо усунення будь-якої ситуації, що створює загрозу її життю чи здоровю або людям, які її оточують, та навколишньому природному середовищу.

1.8.9. Піклуватися про особисту безпеку і здоровя, а також про безпеку і здоровя оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт або під час знаходження на території підприємства.

1.8.10. Вміти підбирати необхідні для роботи стропи (по вантажопідіймальності, числу віток, довжині та куту нахилу віток стропа до вертикалі) та інші вантажозахоплювальні пристрої залежно від маси та характеру металобрухту, який переміщується.

1.8.11. Вміти визначати придатність стропів та інших знімних вантажозахоплювальних пристроїв.

1.8.12. Вміти проводити правильну обвязку та підвішування металобрухту на гак.

1.8.13. Знати норми заповнення тари.

1.8.14. Знати та застосовувати в роботі установлений на підприємстві порядок подачі сигналів кранівнику.

1.8.15. Знати порядок та габарити складування металобрухту.

1.9. Основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори, які діють на працівника:

  • протяги;
  • незадовільні метеорологічні фактори;
  • недостатня освітленість робочої зони;
  • незахищені струмоведучі частини електрообладнання;
  • рухомі (у тому числі обертові) частини виробничого обладнання та інструменту;
  • підвищений рівень шуму та вібрації на робочому місці;
  • підвищена запиленість та загазованість робочої зони;
  • гострі кромки, задирки і шорсткість на поверхнях інструментів та частин металобрухту.


1.10. Працівник забезпечується спецодягом: костюм віскозно-лавсановий, куртка та брюки віскозно-лавсанові на теплій підкладці, кожушок (черговий), боти, каска, окуляри, рукавиці.

1.11. Працівник повідомляє безпосередньому керівнику про усі ситуації, що можуть загрожувати життю і здоров’ю людей, про кожний нещасний випадок, який стався на виробництві, про погіршення стану свого здоров’я, у тому числі про прояв ознак захворювання.

1.12. Працівник зобов’язаний дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, режиму праці та відпочинку і виконувати вимоги інструкції з охорони праці.

1.13. У випадках травмування і несправностей в роботі обладнання працівник має негайно припинити роботу і повідомити свого безпосереднього керівника про те, що трапилося, надати собі або іншому працівнику першу домедичну допомогу та організувати, за необхідності, транспортування потерпілого до лікувально-профілактичного закладу.

1.14. Не допускаються до роботи працівники у стані алкогольного, наркотичного чи токсикологічного сп’яніння.

1.15. Під час укладання трудового договору працівники повинні бути ознайомлені у письмовій формі з умовами праці на робочому місці.

1.16. Місця проведення вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути рівні, мати тверде, рівне покриття та ухил не більше 5°.

1.17. Для проходу (підйому) працівників на робоче місце для безпечного пересування повинні бути передбачені тротуари, сходи, містки, трапи, які повинні бути справні, розраховані на робоче навантаження і застосовуватися відповідно до свого призначення.

1.18. Працівник повинен пам’ятати, що вантажопідіймальні крани і машини, механізми тощо належать до переліку устатковання підвищеної небезпеки, на застосування якого має бути виробником або постачальником такого устаткування оформлений дозвіл Держпраці.

1.19. Посадова особа або працівник, відповідальний за безпечне проведення вантажно-розвантажувальних робіт, повинен, зокрема встановити порядок обміну умовними сигналами між робітником, що виконує стропальні роботи по вивантаженню металобрухту, що подає сигнали, і машиністом підіймально-транспортного устаткування при провадженні робіт механічним способом.

1.20. Під час підйому або опускання вантажу поблизу стіни, колони, штабеля, залізничного вагона або устаткування забороняється перебування працівників (робітників, що виконують стропальні роботи по вивантаженню металобрухту) між вантажем, що піднімається або опускається, і зазначеними частинами будинку або устаткування.

2.21. Робітник, що виконує стропальні роботи по вивантаженню металобрухту, у своїй роботі підпорядковується працівнику, відповідальному за безпечне проведення робіт вантажопідіймальними кранами.

 

II. Вимоги безпеки перед початком робіт

2.1. Одягти справний спецодяг, спецвзуття, а за необхідності - засоби індивідуального захисту (окуляри, рукавиці та інше).

2.2. Під час роботи спецодяг необхідно заправити таким чином, щоб його не могли захопити обертові або рухомі частини механізму; волосся необхідно заправити під головний убір.

2.3. Підібрати вантажозахоплювальні пристрої.

2.4. Перевірити справність вантажозахоплювальних пристроїв і тари, наявність на них клейм або бірок з позначенням номера, дати виготовлення та вантажопідіймальності, а також наявність на тарі напису про її призначення та власну масу.

2.5. Перевірити освітлення робочого місця; у разі недостатньої освітленості робітник, що виконує стропальні роботи по вивантаженню металобрухту, не приступаючи до роботи, повинен доповісти про це працівнику, відповідальному за безпечне проведення робіт вантажопідіймальними кранами. 

 

III. Вимоги безпеки під час роботи

3.1. Під час піднімання і переміщення металобрухту вантажопідіймальними машинами і устаткуванням необхідно дотримуватись таких вимог:

  • на вантажопідіймальні машини і устаткування, а також на місце проведення робіт по переміщенню металобрухту не допускаються працівники, що не мають прямого відношення до проведення робіт;
  • для стропування металобрухту мають застосовуватися стропи, які відповідають масі вантажу, який піднімається, з урахуванням кількості віття і кута його нахилу;
  • стропи загального призначення необхідно підбирати так, щоб кут між їх віттям не перевищував 90 градусів;
  • обв’язку і зачіпку металобрухту необхідно здійснювати згідно з графічним зображенням способів стропування вантажів;
  • при накладанні ланцюга, каната на вантаж необхідно стежити, щоб вони не перекручувалися і на них не утворювалися вузли;
  • забороняється перебування працівників під піднятим вантажем;
  • забороняється врівноважувати вантаж при підйомі та під час транспортування масою власного тіла, поправляти стропування ударами різних інструментів або предметів, у таких випадках необхідно опустити вантаж на підлогу;
  • при переміщенні довгомірних і громіздких вантажів необхідно використовувати відтягнення зі сталевого або прядив’яного каната;
  • переміщення довгомірних та громіздких вантажів без відтягнення забороняється;
  • на місце укладання металобрухту необхідно попередньо укласти підкладки, щоб можна було легко і без ушкоджень витягнути стропи з-під вантажу;
  • перш ніж знімати стропи, ланцюги та вантажозахоплювальні пристрої з вантажу, необхідно переконатися в надійності установки його на робоче місце;
  • під час підйому або опускання металобрухту, якщо вантаж перебуває на висоті більше ніж 1 м від рівня площадки, перебування поблизу робітник, що виконує стропальні роботи по вивантаженню металобрухтуа забороняється;
  • при переміщенні металобрухту в горизонтальному напрямку його необхідно попередньо підняти на 0,5 м вище предметів, які зустрічаються на шляху, та переміщувати на відстані не менше ніж 1 м від них.


3.2. При обвязці та зачіплюванні металобрухту робітник, що виконує стропальні роботи по вивантаженню металобрухту, повинен керуватися такими вказівками:

а) обвязку або зачіплювання металобрухту слід проводити згідно зі схемами стропування вантажів; стропування вантажів, які підіймаються рідко та на які не розроблені схеми їх стропування, слід проводити під керівництвом працівника, відповідального за безпечне проведення робіт вантажопідіймальними кранами;

б) перевірити масу вантажу, який призначений для переміщення краном, за списком вантажів або по маркуванню на вантажі; якщо робітник, що виконує стропальні роботи по вивантаженню металобрухту не має можливості визначити масу вантажу, то він повинен дізнатись її у працівника, відповідального за безпечне проведення робіт вантажопідіймальними кранами;

в) при обвязці вантажу канати та ланцюги повинні накладатися на основний масив його (раму, каркас, корпус, станину) без вузлів та петель; під гострі кромки (ребра) вантажів слід підкладати спеціальні підкладки, які захищають стропи від пошкоджень;

г) обвязувати вантаж належить таким чином, щоб під час його переміщення виключалось падіння окремих його частин (дошки, колоди, прутки) та забезпечувалось стійке положення вантажу при переміщенні, для цього стропування довгомірних вантажів повинно проводитися не менше ніж у двох місцях;

д) зачіплювання металобрухту, який має петлі, рими, цапфи, слід проводити за всі передбачені для підіймання у відповідному положенні петлі, рими, цапфи;

е) при підвішуванні вантажу на дворогі гаки, стропи повинні накладатись таким чином, щоб навантаження розподілялось на обидва роги рівномірно;

є) не застосовані для зачіплювання вантажу кінці багатовіткових строп закріпити так, щоб при переміщенні вантажу краном виключалася можливість торкання цими кінцями за предмети, які зустрічаються на шляху;

ж) при підійманні вантажу двома кранами, стропування та підвішування вантажу повинні проводитись під безпосереднім керівництвом працівника, відповідального за безпечне проведення робіт вантажопідіймальними кранами;

з) упевнитися, що призначений для підіймання вантаж нічим не закріплений, не защемлений, не завалений та не примерз до землі.

3.3. При обвязці та зачіплюванні вантажів робітнику, що виконує стропальні роботи по вивантаженню металобрухту, забороняється:

а) проводити стропування вантажу, масу якого він не знає або коли маса вантажу перевищує вантажопідіймальність крана;

б) користуватися пошкодженими або немаркованими вантажозахоплювальними пристроями й тарою; зєднувати ланки розірваних ланцюгів болтами або проволокою, звязувати канати;

в) проводити обвязку та зачіплювання вантажів іншими способами, ніж вказано на схемах стропування;

г) застосовувати для обвязки та зачіплювання вантажів пристрої, які не передбачені схемами стропування (ломи, штирі тощо);

д) підвішувати вантаж за один ріг дворогого гака;

є) проводити обвязку або зачіплювання вантажу на гак крана на відстані ближче 40 м від крайнього провода лінії електропередачі напругою понад 42 В без оформлення наряду-допуску та присутності працівника, відповідального за безпечне проведення робіт вантажопідіймальними кранами, призначеної наказом по підприємству, прізвище якої вказується в наряді-допуску;

е) забивати гак стропа у монтажні петлі залізобетонних виробів та інших вантажів, які мають монтажні петлі;

ж) поправляти віття стропів в зіві гака биттям тяжкими предметами;

з) поправляти биттям молотка або іншими предметами стропи на вантажі, який підіймається;

і) використовувати при обвязці великих стінових блоків та інших високих вантажів приставні драбини; в цих випадках слід застосовувати переносні площадки;

й) застосовувати грейфер для підіймання людей та вантажів, для переміщення яких він не призначений, підвішування вантажів за допомогою стропів за челюсті грейфера, а також для виконання робіт, для яких грейфер не призначений.

3.4. Перед виконанням кожної операції по підійманню та переміщенню вантажу робітник, що виконує стропальні роботи по вивантаженню металобрухту, повинен особисто подати відповідний (жестом, а при довжині стріли до 10 м - голосом) сигнал кранівнику або сигнальнику, а при обслуговуванні одного крана декількома робітниками, що виконує стропальні роботи по вивантаженню металобрухту, сигнал подає старший робітник, що виконує стропальні роботи по вивантаженню металобрухту.

3.5. Перед подачею сигналу про підіймання вантажу робітник, що виконує стропальні роботи по вивантаженню металобрухту, повинен:

а) переконатися, що вантаж надійно застропований та нічим не утримується;

б) перевірити, чи нема на вантажі незакріплених деталей та інструменту; при підійманні труб великого діаметру перевірити, щоб в них не було землі, льоду, або інших предметів, які можуть випасти при підійманні та переміщенні;

в) упевнитися, що вантаж не може під час підіймання за що-небудь зачепитися;

г) переконатися у відсутності людей біля вантажу, між вантажем, що підіймається, та стінами, колонами, штабелями, станками та іншим обладнанням.

Перед підійманням вантажу стріловим краном робітник, що виконує стропальні роботи по вивантаженню металобрухту, повинен перевірити також відсутність людей біля самого крана, на його неповоротній платформі, у зоні опускання стріли, вантажу та вийти сам з небезпечної зони.

3.6. При підійманні та переміщенні вантажу робітник, що виконує стропальні роботи по вивантаженню металобрухту, повинен:

а) подати сигнал для підіймання вантажу на висоту 200-300 мм, перевірити правильність його стропування, рівномірність натягу віття строп, стійкість крана, дію гальм і тільки після цього подавати сигнал про підіймання вантажу на необхідну висоту; за необхідності виправлення стропування вантаж необхідно опустити на землю;

б) при знятті вантажу з фундаментних болтів стежити, щоб підіймання проводилося з найменшою швидкістю, без перекосів, заїдань та горизонтального переміщення вантажу до повного зняття його з болтів;

в) перевірити по показчику вантажопідіймальності, перед підійманням вантажу стріловими самохідними кранами, що установлений кранівником виліт стріли відповідає масі вантажу, який підіймається;

г) перед горизонтальним переміщенням вантажу упевнитись, що він піднятий на висоту не менше ніж на 500 мм вище предметів, що зустрічаються на шляху;

д) супроводжувати вантаж при переміщенні та стежити, щоб він не переміщувався над людьми та не міг за що-небудь зачепитися; якщо супроводжувати вантаж немає можливості, то за його переміщенням повинен стежити кранівник крана, а якщо вантаж знаходиться у зоні, яка не оглядається з кабіни кранівника - повинен стежити другий робітник, що виконує стропальні роботи по вивантаженню металобрухту або сигнальник;

е) для запобігання довільного розвороту довгомірних та громіздких вантажів під час їх підіймання або переміщення застосовувати спеціальні відтяжки;

є) укладання вантажу проводити рівномірно, без порушень установлених для складування габаритів та без захаращування проходів та проїздів, щоб відстань від виступаючих елементів поворотної частини стрілового самохідного крана (автомобільного, гусеничного, залізничного, пневмоколісного) до вантажу була не менше 1 м, а від виступаючих елементів баштового, портального та козлового крана - не менше 0,7 м; за неможливості дотримання цієї умови роботи повинні бути припинені; укладання вантажу в вагонетки, полувагони та на платформи, а також зняття його не повинно викликати порушення рівноваги указаних транспортних засобів, самі транспортні засоби при цьому укріплюються для запобігання їх самовільного переміщення;

ж) підіймання дрібноштучних вантажів проводити в спеціально призначеній тарі; при цьому заповнювати тару вище встановленої норми не допускається.

3.7. При підійманні та переміщенні вантажів робітнику, що виконує стропальні роботи по вивантаженню металобрухту, забороняється:

а) перебувати на вантажі під час підіймання або переміщення, а також допускати підіймання або переміщення вантажу, якщо на ньому перебувають люди;

б) перебувати під піднятим вантажем або допускати перебування під ним інших людей;

в) відтягувати вантаж під час його підіймання, переміщення, або опускання;

г) перебувати самому та допускати перебування людей на залізничній платформі, у полувагоні, кузові автомобіля при веденні вантажно-розвантажувальних робіт грейферними або магнітними кранами;

д) вивільняти за допомогою кранів защемлені зємні вантажозахоплювальні пристрої.

3.8. При роботі стрілових самохідних кранів поблизу лінії електропередачі робітник, що виконує стропальні роботи по вивантаженню металобрухту, повинен бути уважним.

Для запобігання ураження струмом робітник, що виконує стропальні роботи по вивантаженню металобрухту, перед кожною операцією, яка викликає необхідність дотику з вантажем, стропами, гаком або елементами крана, повинен засвідчитись, що стріла крана або канати не знаходяться на небезпечному приближенні до проводів лінії електропередачі.

3.9. При роботі стрілових самохідних та баштових кранів, для запобігання затиснення між поворотною та неповоротною частинами крана, робітник, що виконує стропальні роботи по вивантаженню металобрухту, не повинен знаходитись у небезпечних місцях.

3.10. Якщо робітник, що виконує стропальні роботи по вивантаженню металобрухту, під час переміщення вантажу помітить несправність крана, підкранової колії або іншу небезпеку, він повинен негайно подати сигнал про припинення переміщення вантажу та повідомити про несправність кранівнику.

3.11. Перед опусканням вантажу робітник, що виконує стропальні роботи по вивантаженню металобрухту, зобовязаний:

а) заздалегідь оглянути місце, на яке буде опускатись вантаж та упевнитись у неможливості його падіння, перевертання або сповзання;

б) на місце встановлення вантажу, у випадку необхідності, заздалегідь покласти міцні підкладки для зручності витягнення строп з-під нього;

в) знімати стропи з вантажу або гака лише після того, як вантаж буде надійно встановлений, а за необхідності і закріплений.

3.12. Робітнику, що виконує стропальні роботи по вивантаженню металобрухту, забороняється встановлювати вантаж на тимчасові перекриття, труби, кабелі та інші місця, не призначені для укладання вантажу. 

 

IV. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. Вантажозахоплювальні пристрої скласти у відведене для них місце.

4.2. Привести до ладу робоче місце - скласти у відведене місце матеріали, деталі, прибрати сміття.

4.3. Вимити руки, обличчя теплою водою з милом, за можливості прийняти душ.

4.4. Повідомити керівника робіт про всі недоліки, помічені під час роботи.

 

V. Вимоги безпеки в аварійній ситуації

5.1. За можливості не створювати паніки, приступити до ліквідації аварійної ситуації.

5.2. Не допускати в небезпечну зону сторонніх осіб. Попередити про те, що сталося, безпосереднього керівника. Якщо є потерпілі, надати їм першу медичну допомогу; за необхідності викликати «швидку медичну допомогу».

5.3. У разі виникнення аварійної ситуації необхідно:

  • негайно припинити роботу;
  • вжити заходів щодо евакуації людей та рятування матеріальних цінностей;
  • за необхідності відключити від електромережі технологічне обладнання та електроінструменти.


5.4. Надання першої домедичної допомоги.

5.4.1. Перша допомога у разі отруєння.

Токсичні речовини можуть потрапити в організм постраждалих такими шляхами:

1) шлунково-кишковий тракт: при вживанні їжі або при контакті отруйних речовин зі слизовою оболонкою ротової порожнини (ліки, припікаючі речовини, мийні засоби, пестициди, гриби, рослини та інші різноманітні хімічні речовини);

2) дихальні шляхи: вдихання отруйних газів, парів та аерозолів (чадний газ; окис азоту; пари хлору, аміаку, клею, барвників, органічних розчинників тощо);

3) шкіра та слизові оболонки: у разі потрапляння на шкіру та в очі отруйних речовин у вигляді рідини, аерозолю (розчинники, пестициди тощо);

4) ін’єкції: укуси комах, тварин або змій. Під час ін’єкційного введення ліків або наркотичних речовин.

Ознаки, які вказують на гостре отруєння: відчуття «піску» або різь в очах, світлобоязнь; опіки на губах, на язиці або шкірі; біль у роті, горлі, грудях або животі, яка посилюється при ковтанні та диханні; підвищене слиновиділення, нудота, блювота (зі специфічним запахом, залишками отруйних речовин, кров’ю); порушення дихання (задуха, гучне дихання, зміна тембру голосу, кашель); пітливість, діарея, незвичайна поведінка постраждалого (збудження, марення); м’язові посмикування, судоми, втрата свідомості; незвичайний колір шкіри (бліда, малинова, синюшна).

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на гостре отруєння невідомою речовиною:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) при огляді місця події звернути увагу на ознаки, які можуть свідчити про гостре отруєння: неприємний різкий запах, полум’я, дим, відкриті чи перекинуті ємності, ємності з-під ліків та алкогольних напоїв, відкрита аптечка, використані шприци тощо;

3) уточнити, що саме та в якій кількості приймав постраждалий;

4) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

5) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

7) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести постраждалого в стабільне положення. Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) якщо постраждалий перебуває в свідомості та відомо, що отрута була прийнята перорально (через рот), промити шлунок «ресторанним» або блювотним методом до отримання чистих промивних вод: дорослому необхідно випити 500-700 мл (2-3 склянки) чистої, холодної (18°С) води, потім необхідно викликати блювоту; повторювати промивання до отримання чистих промивних вод;

9) після промивання шлунку дати постраждалому ентеросорбент (наприклад, до 50 грам активованого вугілля) та проносне (дорослим - 50 мл вазелінового масла). Однак, при отруєнні припікаючими речовинами (наприклад, бензином) та порушенні/відсутності свідомості забороняється викликати блювоту у постраждалого;

10) при потраплянні отруйної речовини в очі та/або на шкіру промити уражену ділянку великою кількістю чистої, холодної (18°С) води. За наявності хімічних опіків (після промивання водою) накласти стерильну пов’язку на місце опіку;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.2. Надання першої допомоги у разі ураження електричним струмом.

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) якщо постраждалий перебуває під дією електричного струму, за можливості припинити його дію: вимкнути джерело струму, відкинути електричний провід за допомогою сухої дерев’яної палиці чи іншого електронепровідного засобу;

3) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

4) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

5) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

6) якщо постраждалий без свідомості, але дихання збережене, надати постраждалому стабільного положення;

7) накласти на місця опіку чисті, стерильні пов’язки;

8) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.3. Перша допомога у разі рани кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею.

Ознаки артеріальної кровотечі: швидка та значна кровотеча (кров «б’є фонтаном», пульсує, яскраво-червоного кольору) призводить до значної крововтрати протягом короткого часу.

Ознаки венозної кровотечі з рани: кров безперервно витікає з рани, темно-червоного кольору; залежно від діаметру пошкодженої вени кровотеча може бути від незначної до інтенсивної.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при рані кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею, не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого наявна рана без кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) надати кінцівці підвищеного положення;

в) накласти на рану чисту, стерильну серветку;

г) накласти на рану бинтову пов’язку;

ґ) за необхідності надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого наявна рана з ознаками артеріальної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку, що тисне, та при можливості одночасно здійснити притиснення артерії на відстані;

ґ) якщо кровотеча не зупинена, накласти джгут;

д) надати постраждалому протишокове положення;

е) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

є) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) якщо у постраждалого рана з ознаками венозної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку;

ґ) надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.4. Перша допомога у разі переломів, вивихів, ударів.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на перелом кісток кінцівок не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати серцево-легеневу реанімацію;

5) якщо у постраждалого ознаки відкритого перелому:

а) розрізати одяг над раною;

б) накласти стерильну, чисту пов’язку на рану;

в) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

г) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

ґ) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

д) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого ознаки закритого перелому:

а) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

б) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

в) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

г) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.5. Надання першої допомоги у разі теплових опіків.

При наданні домедичної допомоги розрізняють опіки чотирьох ступенів:

1) I ступінь (еритема) - почервоніння шкіри, набряклість і біль;

2) II ступінь (утворення пухирів) - сильний біль із інтенсивним почервонінням, відшаруванням епідермісу з утворенням міхурів, наповнених прозорою або каламутною рідиною;

3) III ступінь - некроз всієї товщі шкіри з утворенням щільного струпу, під яким перебувають ушкоджені тканини;

4) IV ступінь (обвуглення) - виникає при впливі на тканини дуже високих температур (полум’я, розплавлений метал тощо); частіше при пожежах та аваріях на автотранспорті (ДТП), в літаках, нещасні випадки на шахтах; результат таких опіків - ушкодження м’язів, сухожиль, кісток.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з опіками не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого опіки першого і/або другого ступеня:

а) охолодити місце опіку прохолодною водою;

б) після охолодження накрити пошкоджену ділянку чистою вологою серветкою;

в) не слід спеціально проколювати пухирі; якщо пухирі розірвались, накласти чисту, стерильну пов’язку;

6) якщо у постраждалого опіки третього і/або четвертого ступеня:

а) накрити місце опіку чистою, стерильною серветкою;

б) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;

7) не використовувати при опіках мазі, гелі та інші засоби до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) при опіках, викликаних хімічними речовинами, місце враження постійно промивати чистою водою кімнатної температури до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

10) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.6. Перша допомога у разі переохолодження.

При наданні домедичної допомоги розрізняють чотири ступені відмороження:

1) I ступінь - шкіра постраждалого блідого кольору, незначно набрякла, чутливість знижена або повністю відсутня;

2) II ступінь - у ділянці відмороження утворюються пухирі, наповнені прозорою або білою рідиною; характерні підвищення температури тіла, охолодження;

3) III ступінь - омертвіння шкіри: з’являються пухирі, наповнені рідиною темно-червоного або темно-бурого кольору; навколо омертвілої ділянки розвивається запальний вал (демаркаційна лінія); характерний розвиток інтоксикації - охолодження, потовиділення, значне погіршення самопочуття, апатія;

4) IV ступінь - поява пухирів, наповнених чорною рідиною. У постраждалого присутні ознаки шоку.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з переохолодженням/відмороженням не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) за можливості усунути дію холоду: перемістити постраждалого в тепле приміщення, зняти мокрий одяг. Взуття та одяг знімати обережно, без зусиль, щоб не ушкодити вражені ділянки тіла (краще розрізати взуття та одяг);

6) якщо постраждалий у свідомості, зігріти його: проводити загальне зігрівання постраждалого, з цією метою слід давати постраждалому безалкогольні гарячі напої. Не рекомендується інтенсивне розтирання і масаж відмороженої частини тіла;

7) накласти на ушкоджену ділянку чисту пов’язку;

8) забезпечити нерухомість переохолоджених пальців, кистей і стоп. При необхідності виконати іммобілізацію за допомогою імпровізованих або стандартних шин;

9) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести у стабільне положення;

10) накрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) у разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.5. У разі виникненні пожежі приступити до гасіння наявними засобами пожежогасіння; за необхідності викликати пожежну частину.

5.6. Виконувати всі вказівки керівника з усунення аварійної ситуації.

 

 

Начальник відділу ____________________


___________

(підпис)


_________________

(Власне ім’я, ПРІЗВИЩЕ)

 

 

 

З інструкцією з охорони праці ознайомлений(-а):
__________           ________________
 (підпис)          (Власне ім’я, ПРІЗВИЩЕ)

_______________

      (дата)