_____________________________________________________________________________

(повне найменування підприємства із зазначенням підпорядкованості)

ІНСТРУКЦІЯ

З ОХОРОНИ ПРАЦІ № __________

ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ РОБІТ НА ТЕРИТОРІЯХ,

ДЕ ПРОХОДЯТЬ БОЙОВІ ДІЇ

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Інструкція з охорони праці під час проведення робіт на територіях, пов’язаних з проведенням бойових дій (далі – Інструкція), є додатком до інструкцій з охорони праці за професіями та визначає заходи безпеки, яких повинен дотримуватися працівник під час проведення робіт на територіях, де можливе проведення бойових дій або які зазнали їх наслідків.

1.2. Інструкцію розроблено відповідно до Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 21.12.1993 № 132; Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 № 15; Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 29.01.1998 № 9; а також з урахуванням вимог Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VІІІ; Закону України 15.03.2022 № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»; Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 № 5403-VI; Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, затвердженого постановою КМУ від 26.06.2013 № 444.

1.3. Працівник повинен пройти інструктаж з питань охорони праці за професією та кожним виконуваним видом робіт підвищеної небезпеки, а під час проведення робіт на територіях, пов’язаних з проведенням бойових дій, – додатково за цією Інструкцією.

1.4. Працівник повинен бути поінформований про план евакуації персоналу з території підприємства та безпечні маршрути переміщення його територією.

1.5. На території підприємства (об’єкта) критичної інфраструктури в обов’язковому порядку мають бути засоби оповіщення про повітряну небезпеку («повітряна тривога»). Працівники повинні мати засоби зв’язку (зокрема, мобільні телефони).

1.6. Працівник повинен знати найближче місце розташування захисних споруд цивільного захисту (сховища, укриття), призначені для укриття працівників від впливу небезпечних факторів, що виникають унаслідок воєнних дій. Захисні споруди та їх оснащення повинні відповідати нормативним вимогам.

1.7. Працівник повинен знати найближче місце зберігання медичної аптечки для надання домедичної допомоги та порядок її проведення.

1.8. Роботи з ліквідації наслідків аварій на території підприємства (об’єкта), що виникли внаслідок бойових дій та можуть призвести до негайної та/або потенційної загрози для життя та здоров’я людей, можуть виконуватися до моменту усунення прямої загрози життю людей і руйнування засобів виробництва без оформлення документів розпорядчого характеру (зокрема, наряду-допуску на виконання робіт підвищеної небезпеки).

1.9. Працівник несе відповідальність за порушення вимог, викладених у цій інструкції, згідно з Правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, до яких мають бути внесено зміни, пов’язані із введенням воєнного стану в Україні.

2. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ РОБОТИ

2.1. Потрібно перевірити робочу зону та зону проходу до неї на наявність небезпечних факторів, зокрема вибухонебезпечних та інших підозрілих предметів, що можуть створити загрозу. У робочій зоні не повинно бути зруйнованих (завислих) від вибуху будівельних конструкцій та зелених насаджень. Роботи не можна проводити в не очищених від наслідків обстрілу місцях.

2.2. Роботи на відкритих територіях потрібно проводити переважно в денний час. У місцях проведення робіт зі штучним освітленням рекомендується забезпечувати світломаскування. Слід запобігати довготривалому безперервному проведенню робіт у зонах, прилеглих до ведення бойових дій.

2.3. У разі залучення до робіт з ліквідації аварійних ситуацій на території підприємства працівник має бути ознайомлений з відповідною частиною чинного на підприємстві Плану локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків.

3. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ РОБОТИ

3.1. У разі виникнення загрози бойових дій (артилерійських обстрілів, бомбардування) працівник має припинити проведення будь-яких робіт.

3.2. У разі виникнення загрози бойових дій потрібно обмежити до мінімуму пересування відкритою територією, пройти до захисних споруд цивільного захисту або іншого придатного для захисту укриття. Перед виходом з робочого місця потрібно вимкнути джерела живлення виробничого обладнання, що використовується, та вжити заходів щодо належного зберігання підконтрольних матеріальних цінностей. Для переміщення слід використовувати безпечні маршрути.

3.3. Постійно стежити за оповіщеннями, що надсилаються за допомогою засобів зв’язку (зокрема, мобільного телефона), щодо наявності загрози бойових дій та інформувати про можливу небезпеку працівників, які перебувають поруч.

3.4. Порядок поводження в зоні бойових дій:

– носити із собою документ, що посвідчує особу;

– рекомендовано мати при собі інформацію про групу крові та можливі проблеми зі здоров’ям (наприклад, алергію на медичні препарати, хронічні захворювання);

– уникати місць скупчення людей, зменшити кількість поїздок без важливої причини;

– не вдаватися в суперечки з незнайомими людьми (це допоможе уникнути можливих провокацій); інформувати органи правопорядку, місцеві органи, військових про людей, які здійснюють протиправні дії;

– уникати місць, де перебувають озброєні люди або розташована військова техніка, особливо зон обстрілів;

– у разі раптового обстрілу та відсутності поблизу сховищ – лягти на землю головою в бік, протилежний до вибухів, і прикрити голову руками або речами;

– у разі виявлення поруч пораненої людини – надати їй домедичну допомогу, викликати швидку допомогу та представників органів правопорядку; не надавати допомогу пораненому, поки не закінчився обстріл;

– ставши свідком поранення або смерті людей, а також протиправних дій (наприклад, арешту, викрадення, побиття), потрібно зберегти якнайбільше інформації про обставини подій (зокрема, за допомогою фото).

3.5. Під час бойових дій заборонено:

– наближатися до вікон, якщо почули постріли;

– спостерігати за ходом бойових дій, стояти або бігати під обстрілом;

– сперечатися з озброєними людьми, фотографувати та робити записи в їхній присутності;

– демонструвати зброю або предмети, схожі на неї;

– підбирати покинуту зброю та вибухонебезпечні предмети;

– торкатися вибухонебезпечних та підозрілих предметів, намагатися розібрати їх чи перенести в інше місце (інформувати телефоном про їхнє розташування територіальним органам);

– носити армійську форму або камуфльований одяг (бажано вдягати одяг темних кольорів, що не привертає уваги, та уникати символів, що можуть викликати неадекватну реакцію).

3.6. Порядок поводження під час обстрілу стрілецькою зброєю:

– під час стрілянини найкраще сховатися в захищеному приміщенні, а якщо це неможливо, слід лягти, прикрившись предметами, що здатні захистити вас від уламків і куль;

– якщо потрапили під стрілянину на відкритому місці, краще впасти на землю та закрити голову руками. Ефективним захистом буде будь-який виступ, навіть тротуар, заглиблення в землі або канава. Укриттям також може стати бетонна сміттєва урна або сходинки ґанку. Не слід ховатися за автомобілями або кіосками, оскільки вони часто стають мішенями;

– де б ви не перебували, положення тіла має бути максимально безпечним. Краще всього згрупуватися й лягти в позу ембріона, розвернутися ногами в бік стрілянини, прикривши голову руками та відкривши рот, щоб близький вибух не завдав шкоди барабанним перетинкам. Чекайте, поки стрілянина не вщухне і пострілів не буде хоча б протягом 5 хвилин;

– якщо приміщення, в якому ви перебуваєте, розташоване в зоні регулярних збройних зіткнень, слід зміцнити вікна (наприклад, клейкою плівкою), що допоможе уникнути розльоту уламків скла. Бажано заставити (загородити) вікна – наприклад, мішками з піском або масивними меблями.

3.7. Порядок поводження під час артилерійських обстрілів:

– під час артилерійського, мінометного обстрілу, ракетного або авіаційного нальоту не слід залишатися у під’їздах, під арками та на сходових клітках. Виберіть місце між опорними стінами в кутку і недалеко від дверей та вікон, для того щоб можна було покинути будинок у разі попадання снаряду;

– небезпечно ховатися в підвалах панельних будинків, біля автомобільної техніки, автозаправних станцій та під стінами будівель з легких конструкцій (такі об’єкти неміцні, тож велика ймовірність травмуватися або опинитися під завалом);

– якщо артилерійський, мінометний обстріл, ракетний або авіаційний наліт застали вас під час пересування, слід лягти на землю, туди, де є виступ, або хоча б у невелике заглиблення. Захистити можуть бетонні конструкції (крім тих, що можуть обвалитися або загорітися), виїмки, неглибокі підземні колодязі, великі трубопроводи та канави;

– закривати долонями вуха та відкривати рот (це врятує від контузії, убереже від акустичного удару);

– не виходити з укриття, не зачекавши хоча б 5–10 хвилин після завершення обстрілу (після залпу зазвичай ведеться уточнення результатів стрільби і коригування вогню або зміна позиції);

– не приступати до розбору завалів самостійно: чекайте фахівців з розмінування та представників аварійно-рятувальної служби.

3.8. Порядок поводження в разі виявлення вибухонебезпечних предметів:

– припинити роботу в зоні виявлення предмета: заглушити двигуни, зупинити роботу обладнання;

– попередити про знахідку інших осіб, які перебувають поруч, а також керівника робіт;

– перебувати на безпечній відстані (не менше ніж 100 м від небезпечного предмета), рухатися по своїх слідах;

– позначити місце розташування вибухонебезпечного предмета та, якщо можливо, огородити його. Для огорожі можна використовуватися підручні матеріали, наприклад: палиці, що встановлені навхрест; купи каміння; прокопані канави; шматки яскравої матерії, мотузки, інші попереджувальні знаки та написи;

– повідомити місцеву оперативну компетентну службу;

– виконати фотофіксацію предмета та місця його розташування, якщо є засоби фото-, відеозйомки (зокрема, за допомогою мобільного телефону);

– не допускати до небезпечної зони інших людей;

– дочекатися представників правоохоронних або інших компетентних органів, перебуваючи якнайдалі від вибухонебезпечного предмета або за захисним укриттям.

3.9. До вибухонебезпечних предметів належать: протитанкові та протипіхотні інженерні міни, артилерійські снаряди, мінометні міни, авіаційні бомби, гранати, підривні пристрої, освітлювальні та сигнальні ракети, патрони. Характерні ознаки, що вказують на можливу належність підозрілого предмета до вибухового пристрою:

– залишені без нагляду валізи, пакунки, коробки тощо в місцях з масовим перебуванням людей;

– зовнішня схожість предмета на боєприпаси, навчально-імітаційні, сигнальні, освітлювальні, піротехнічні вироби;

– наявність на предметі розтяжок, дротів, що тягнуться від предмета, мотузок, скотчу;

– наявність джерел живлення (батарейки, акумулятори тощо), антен з радіопристроєм, годинникового або електронного таймера;

– наявність підозрілих звуків, що лунають від предмета (цокання годинника, сигнали через певний проміжок часу);

– характерний запах (гасу, розчинника, пально-мастильних і хімічних матеріалів тощо);

– наявність елементів (деталей), що не відповідають їх прямому призначенню;

– наявність сторонніх підозрілих предметів у дверях, вікнах, дереві, закріплених за допомогою дроту, ниток, важелів, шнурів тощо.

3.10. У разі виявлення вибухового предмета заборонено:

– підходити до нього, торкатися предмета та пересувати його;

– перебуваючи поблизу нього, палити, користуватися засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух);

– заливати його рідинами, засипати ґрунтом або намагатися чимось накривати;

– намагатися самостійно знешкодити предмет;

– здійснювати щодо нього будь-які самостійні дії: звуковий, світловий, тепловий чи механічний вплив. Вибухові речовини отруйні та чутливі до механічних впливів і нагрівання.

3.11. У разі загрози виникнення вибуху лягти на землю в найближче заглиблене місце (канави, ями, ритвини тощо) ногами до епіцентру вибуху, обличчям униз, голову закрити якимись речами або руками, водночас долонями щільно закрити вуха та відкрити рот для врівноваження тиску, оскільки звуковий (акустичний удар) може призвести до розривів судин та барабанних перетинок.

3.12. Аварії на підприємствах, транспорті та продуктопроводах можуть супроводжуватися викидом (виливом) в атмосферу і на прилеглу територію небезпечних хімічних речовин, зокрема хлору, аміаку. Фактори небезпеки викиду (розливу) хімічно небезпечних речовин: забруднення навколишнього середовища, небезпека для всього живого, що опинилося на забрудненій місцевості (загибель людей, тварин, знищення посівів тощо). Вражаюча дія небезпечних хімічних речовин на людину залежить від її концентрації в повітрі та тривалості, тому, якщо немає можливості покинути небезпечну зону, слід не панікувати та вжити належних заходів безпеки (зокрема, використати засоби індивідуального захисту органів дихання та найпростіші засоби захисту шкіри). Виходити із зони хімічного зараження необхідно в бік, перпендикулярний напрямку вітру, водночас потрібно обходити тунелі, яри, лощини (у низинах може бути висока концентрація небезпечних хімічних речовин). У разі підозри на ураження небезпечними хімічними речовинами слід уникати фізичних навантажень, необхідно пити велику кількість рідини (чай, молоко, сік, вода) та звернутися до медичного закладу. Серед небезпечних хімічних речовин слід виділити насамперед аміак та хлор.

3.13. Дії в разі отруєння аміаком.

Аміак – безбарвний газ з характерним різким запахом та їдким смаком. Він майже у два рази легший від повітря. Це отруйна речовина, яка характеризується токсичною дією на організм людини. Аміак діє на слизові оболонки верхніх дихальних шляхів і очей. Ознаки отруєння аміаком: сильний кашель і задуха; різь в очах; подразнення слизових оболонок та шкіряного покриву; порушення частоти пульсу. У разі контакту з рідким аміаком виникає обмороження, можливі опіки з пухирями, виразки. Від дії аміаку краще сховатись у підвальному приміщенні. Якщо відчувається запах аміаку, слід використовувати лимонний розчин – потрібно намочити марлю, шарф, натуральну хустку чи носовички в цьому розчині та спуститися вниз будівлі (підвал).

3.14. Дії в разі отруєння хлором.

Хлор – це зеленувато-жовтий газ з різким запахом, важчий повітря. Під час випаровування в повітря рідкий хлор утворює з водяним паром білий туман. Хлор важчий за повітря, тому накопичується в низьких ділянках (зокрема, у підвальних приміщеннях, підвалах, тунелях). Для укриття використовують верхні поверхи будинків, із зараженого району слід виходити перпендикулярно напрямку вітру та підвищеними місцями, оминаючи низини, виїмки тощо. Якщо відчувається запах хлору, потрібно використовувати засоби захисту органів дихання (респіратор протигазовий, ватно-марлеву пов’язку, носовичок, змочені водою або краще 2%-м розчином соди – на 0,5 л води додати 1 столову ложку лимонної кислоти).

3.15. Дії у випадку ураження фосфорною бомбою.

Фосфорні боєприпаси начинені білим фосфором. Білий фосфор є самозаймистою речовиною, що починає горіти в разі контакту з киснем (повітрям). Викликає тяжкі опіки. У випадку ураження фосфорною бомбою:

– не торкатися руками частинок фосфору на шкірі або на одязі;

– якщо можливо, занурити ушкоджену частину тіла у воду або рясно поливати водою шкіру й одяг там, де є краплі фосфору (фосфор у воді не горить);

– зняти одяг (краще прямо у воді), використовуючи пінцет або щось, чим можна зняти частинки фосфору або обпаленого одягу;

– рану обробити содовим розчином (1 чайна ложка на склянку води);

– накласти змочену содовим розчином пов’язку на рану. Не використовувати вату та перекис водню;

– у разі отруєння парами фосфорної сполуки прийняти всередину будь-який сорбент (біле або чорне вугілля, ентеросгель, атоксил);

– якщо потерпілий у свідомості, за потреби прийняти знеболювальні та заспокійливі засоби;

– пити багато води (можна молоко, лужну воду без газу).

3.16. Заборонено переміщуватися (зокрема й транспортними засобами) у місцях, де проводилися бойові дії, якщо там не було проведено перевірку на відсутність вибухонебезпечних предметів (розмінування). Рухатися дорогами, які придатні для безпечного пересування.

3.17. Роботи з ліквідації наслідків аварій на території підприємства повинні проводитися за умови обов’язкового вжиття заходів щодо захисту працівників від можливого впливу шкідливих і небезпечних факторів.

3.18. Відключення виробничого обладнання, якщо це може призвести до зупинення виробничого процесу із значними економічними наслідками, блокування випуску продукції, шкідливого впливу на навколишнє середовище повинно здійснюватися відповідно до встановленого порядку (зокрема, згідно з Планом локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків).

4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ РОБОТИ

4.1. Про виявлених у зоні проведення робіт потерпілих унаслідок бойових дій, випадки руйнування будівельних конструкцій та засобів виробництва, а також знайдені вибухонебезпечні предмети слід інформувати керівника робіт. Діяти відповідно до його вказівок.

4.2. Вживати лише воду та продукти, що не зазнали впливу небезпечних речовин. Не споживати овочі й фрукти, які росли на забрудненому ґрунті. Дотримуватися вимог особистої гігієни.

5. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ В АВАРІЙНИХ СИТУАЦІЯХ

5.1. У разі виявлення загрози хімічного або радіоактивного ураження потрібно покинути небезпечну зону, пройти до захисної споруди цивільного захисту. Далі діяти за вказівками відповідальних осіб підприємства. У разі радіаційного забруднення можна провести йодну профілактику:

– йодистий калій вживати по 0,125 г на один прийом після їжі разом з чаєм, соком або водою 1 раз на день протягом 7 діб;

– водно-спиртовий розчин йоду вживати по 3–5 крапель на склянку молока або води після їжі 3 рази на день протягом 7 діб;

– наносити на поверхню кінцівок рук настоянку йоду у вигляді сітки 1 раз на день протягом 7 діб.

5.2. У разі потрапляння під дію радіації потрібно провести дезактивацію засобів захисту, одягу, взуття та санітарну обробку незахищених (відкритих) ділянок тіла людини. Для обробки шкіри використовують змочені у воді бавовняні матеріали (марлю, рушник тощо). Слід уникати тривалого перебування на забрудненій радіоактивними речовинами території. У приміщеннях робити щоденне вологе прибирання, бажано з використанням мийних засобів.

5.3. У разі виявлення вибухонебезпечного предмета інформувати про це керівника робіт та вжити заходів щодо збереження до прибуття уповноважених представників обстановки в такому стані, в якому вона була на момент події (у разі потреби огородити небезпечну зону підручними засобами).

5.4. У разі виникнення пожежі (ознак горіння) виконати протипожежні заходи, діючи згідно з Інструкцією з пожежної безпеки.

5.5. У разі травмування або поранення надати потерпілому домедичну допомогу, діючи за Інструкцією з надання домедичної допомоги. У разі потреби забезпечити транспортування потерпілого до медичної установи. Для евакуації з небезпечної зони можуть бути використані будь-які транспортні засоби

5.6. Домедична допомога ураженим небезпечними хімічними речовинами в осередку хімічного ураження полягає в захисті органів дихання, видаленні та знезараженні стійких небезпечних хімічних речовин на шкірі, слизових оболонках очей, на одязі та негайній евакуації за межі зараженої зони.

5.7. Єдиний номер телефону виклику всіх служб екстреної допомоги – 112. Оперативні служби порятунку: пожежна допомога – 101; поліція – 102; швидка медична допомога – 103; аварійна служба газової мережі – 104. Передаючи інформацію про небезпеку, слід чітко зазначити місце, де її виявлено, дату й час та особу, яка її виявила.

5.8. Перелік та місце розташування найближчих захисних споруд цивільного захисту (сховища, укриття) додається до цієї інструкції.