Кожен працівник має право на відпочинок. Реалізацію цього права на підприємстві здійснюють шляхом дотримання вимог законодавства про час відпочинку.
Довідка
Час відпочинку — це час, протягом якого працівник є вільним від виконання трудових обов’язків і може використовувати його на власний розсуд.
Видами часу відпочинку є:
- перерва для відпочинку та харчування;
- щоденний (міжзмінний) відпочинок;
- вихідні дні (щотижневий неперервний відпочинок);
- святкові та неробочі дні;
- відпустки.
Перерва для відпочинку та харчування (обідня перерва)
Максимальна тривалість перерви — 2 години.
Перерву не враховують у робочий час, тобто якщо працівник працює з 8.00 до 17.00 з обідньою перервою із 13.00 до 14.00, то робочий час сягає 8-ми годин.
Час початку та закінчення перерви встановлюють у правилах внутрішнього трудового розпорядку. Рекомендовано надавати її через 4 год після початку роботи.
Важливо
Час перерви працівники використовують на власний розсуд. Вони можуть відлучатися з роботи. Це не є порушенням.
Якщо характер робіт не дає змогу встановити перерву для відпочинку та харчування, роботодавець має:
- надати можливість приймання їжі протягом робочого часу;
- установити перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі (разом із погодженням таких питань із профспілкою);
- ураховувати час приймання їжі як робочий час.
Для деяких категорій працівників передбачено спеціальні перерви, які враховують як робочий час.
Спеціальні перерви, які враховують як робочий час:
- спеціальні перерви для обігріву та відпочинку, які надають:
- робітникам, які працюють у холодну пору року на відкритому повітрі або в закритих неопалюваних приміщеннях;
- вантажникам;
- деяким іншим категоріям працівників.
Коментар експерта
Тривалість і порядок надання таких перерв установлюють у колективному договорі та правилах внутрішнього трудового розпорядку.
Таблиця 1
Категорії працівників, яким надають спеціальні перерви, які враховують як робочий час
|
№ з/п |
Категорія працівників |
Особливості перерви |
Нормативне підґрунтя |
|
1 |
Працівники, які виконують роботи за мікрокліматичних умов, що перевищують допустимі параметри |
За температури повітря, що перевищує допустимий рівень, тривалість регламентованих перерв становить не менше 10% робочого часу на кожні 2 °С перевищення. За поєднання температури повітря, що перевищує допустимий рівень, із відносною вологістю, яка перевищує 75%, тривалість регламентованих перерв рекомендовано встановлювати не менше 20% робочого часу. За інтенсивності теплового опромінення понад 350 Вт/м3 й опромінення понад 25% поверхні тіла тривалість неперервної роботи і регламентованих перерв установлюють відповідно до даних, зазначених у таблиці 2 |
|
|
2 |
Працівники, у яких допустимий сумарний час дії вібрації більший за необхідний технологічний час праці за зміну |
Час впливу вібрації треба довільно розподіляти в межах робочої зміни з дотриманням 2-х регламентованих перерв (20 хв за 1—2 год від початку роботи; 30 хв через 2 год після обідньої перерви) та обідньої перерви тривалістю не менше, ніж 40 хв |
|
|
3 |
Водії (нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах, перевезення небезпечних вантажів і вантажів колісними транспортними засобами) |
Після керування протягом 4-х год 30 хв водій має зробити перерву для відпочинку та харчування тривалістю не менше ніж 45 хв, якщо не настає період щоденного (міжзмінного) відпочинку. Ця перерва може бути замінена перервами тривалістю не менше ніж 15 хв кожна, із наступною перервою тривалістю не менше ніж 30 хвилин з урахуванням вимог, наведених у попередньому абзаці. Перерву для відпочинку та харчування не включають у робочий час водія. Тривалість перерви для відпочинку та харчування встановлює перевізник за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Час початку та закінчення перерви встановлюють у правилах внутрішнього трудового розпорядку |
|
|
4 |
Водії автобусів, які здійснюють регулярні пасажирські перевезення |
За згодою водіїв можна встановити робочий день із розподілом зміни на дві частини за умови, що тривалість цих частин не перевищує 4 год 30 хв з урахуванням часу, необхідного для повернення на місце стоянки. Водночас тривалість перерви між частинами зміни має бути не менше 2-х год без урахування часу для відпочинку та харчування. Час перерви між двома частинами зміни в робочий час не враховують |
|
|
5 |
Працівники, які виконують роботи всередині резервуарів водогінно-каналізаційних споруд на підприємствах залізничного транспорту |
Перерви на 10–15 хв із виходом назовні |
|
|
6 |
Тривалість перебування працівника в силосі (бункері) для зерна |
Не має перевищувати 30 хв |
|
|
7 |
Працівники, які працюють на засобах малої механізації |
Короткочасні перерви (5–7 хв) і мікропаузи (2–3 хв) для відпочинку та проведення спеціальних гімнастичних вправ на розслаблення м’язів плечового пояса, рук і ніг. Кількість таких перерв може складати 7–10 для осіб до 50 років і 10–12 для підлітків й осіб старшого віку |
Таблиця 2
Допустима тривалість неперервного інфрачервоного опромінення та регламентованих перерв протягом години
|
Інтенсивність ІЧ опромінювання, Вт/м2 |
Тривалість неперервних періодів опромінювання, хв |
Тривалість перерв, хв |
Сумарне опромінювання протягом зміни, % |
|
350,0 |
20,0 |
8,0 |
До 50 |
|
700,0 |
15,0 |
10,0 |
До 45 |
|
1050,0 |
12,0 |
12,0 |
До 40 |
|
1400,0 |
9,0 |
13,0 |
До 30 |
|
1750,0 |
7,0 |
14,0 |
До 25 |
|
2100,0 |
5,0 |
15,0 |
До 15 |
|
2450,0 |
3,5 |
12,0 |
До 15 |
Щотижневий неперервний відпочинок (вихідні дні)
У разі п’ятиденного робочого тижня працівникам надають 2 вихідні дні на тиждень, а за шестиденного робочого тижня — 1 вихідний день.
Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день за п’ятиденного робочого тижня визначають у графіку роботи підприємства. Водночас необхідне погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).
Довідка
Рекомендовано надавати другий вихідний день поряд із загальним вихідним (тобто субота й неділя, або неділя й понеділок).
Працівникам можуть установлювати вихідні дні й в інші дні тижня (під час роботи змінами, підсумованому обліку робочого часу). Це зазначають у графіках змінності/роботи.
Коментар експерта
У графіку змінності для працівника встановлено вихідний день 12 червня (середа), а 16 червня (неділя) у нього робочий. Якщо такого працівника буде залучено до роботи 12 червня (із дотриманням порядку та на підставах, визначених ст. 71 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП)), він матиме право на компенсацію роботи у вихідний день (за ст. 72, 107 КЗпП). Роботу в неділю 16 червня не компенсують, оскільки це робочий день для зазначеного працівника.
Тривалість щотижневого неперервного відпочинку — не менше ніж 42 год.
Святкові та неробочі дні
Установлено певні святкові та неробочі дні (табл. 3).
Таблиця 3
Святкові та неробочі дні
|
Святкова дата |
Назва свята |
|
Святкові дні |
|
|
1 січня |
Новий рік |
|
8 березня |
Міжнародний жіночий день |
|
1 травня |
День праці |
|
8 травня |
День пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 – 1945 років |
|
28 червня |
День Конституції України |
| 15 липня | День Української Державності |
|
24 серпня |
День Незалежності України |
|
1 жовтня |
День захисників і захисниць України |
| 25 грудня | Різдво Христове |
|
Дні релігійних свят |
|
|
25 грудня |
Різдво Христове |
|
Один день (неділя) |
Великдень |
|
Один день (неділя) |
Трійця |
Роботу у святкові та неробочі дні допускають лише у виняткових випадках.
Виняткові випадки для роботи у святкові та неробочі дні:
- для запобігання або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;
- для запобігання нещасним випадкам, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;
- для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації загалом або їх окремих підрозділів;
- для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт із метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.
Важливо
Для залучення працівників до роботи у вихідні дні роботодавець зобов’язаний видати письмовий наказ (розпорядження).
У святкові та неробочі дні можуть працювати робітники на роботах, припинення яких неможливе у зв’язку з виробничо-технічними умовами.
Роботу у святкові та неробочі дні компенсують оплатою у подвійному розмірі:
- відрядникам (за подвійними відрядними розцінками);
- працівникам, працю яких оплачують за годинними або денними ставками (у розмірі подвійної годинної або денної ставки);
- працівникам, які отримують місячний оклад (у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму).
Оплату в зазначеному розмірі провадять за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.
Довідка
За бажанням робітника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути надано інший день відпочинку.
Для працівників із п’ятиденним робочим тижнем із двома вихідними днями може бути здійснено перенесення вихідних і робочих днів для створення сприятливих умов для використання святкових і неробочих днів та раціонального використання робочого часу.
Для цього Кабінет Міністрів України приймає розпорядження про перенесення робочих днів (наприклад, у 2021 році — це розпорядження КМУ від 26.08.2021 № 1004-р).
Роботодавець має право застосувати такі рекомендації. Для цього він видає наказ (розпорядження) про перенесення вихідних і робочих днів на підприємстві. Наказ потрібно погодити з профспілкою.
Зверніть увагу: у 2023 році рекомендації щодо перенесення робочих днів КМУ не надавались через правовий режим воєнного стану.
Важливо
Строк видання наказу — не пізніше ніж за 2 місяці до перенесення вихідних і робочих днів.
Необхідно також ознайомити працівників із наказом.
Довідка
Є правило (ч. 3 ст. 67 КЗпП), за яким «у випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого».
Звертаємо увагу на те, що з початку військової агресії російської федерації проти України в державі запроваджено воєнний стан. Для урегулювання трудових відносин у період війни Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136 (далі – Закон № 2136).
Важливо
Відповідно до Закону № 2136 у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, які врегульовані у цьому Законі.
Це стосується розмірів оплати праці, режиму роботи, тривалості робочого часу та відпочинку, надання відпусток, регулювання праці жінок .
Коментар експерта
Зокрема, у період дії воєнного стану не застосовуються норми ст. 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), ч. 1 ст. 65, ч.ч. 3–5 ст. 67 та ст.ст. 71, 73 (святкові і неробочі дні), 78-1 КЗпП, ч. 2 ст. 5 Закону України «Про відпустки» .
Також відповідно до Закону № 2136:
- напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників можна не скорочувати на одну годину (це стосується як п’ятиденного, так і шестиденного робочих тижнів);
- надурочні роботи можуть перевищувати для кожного працівника 4 години протягом двох днів підряд і 120 годин на рік;
- у випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день не переноситься на наступний після святкового або неробочого;
- робота у вихідні дні не забороняється (також залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається без дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації);
- залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться без письмового наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу;
- робота у вихідний день може не компенсуватися за згодою сторін: за роботу у вихідний день не надають інший день відпочинку та не оплачують у подвійному розмірі (тобто не застосовується обчислення за правилами ст. 107 КЗпП);
- святкові та неробочі дні (стаття 73 КЗпП) при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються.
Більше на цю тему можна прочитати в нашому матеріалі.
Відпустки
Відпустка — це вільний від роботи час установленої законодавством або угодою сторін тривалості, протягом якого за працівником зберігають місце роботи (посаду).
Розрізняють кілька видів відпусток.
Види відпусток:
- щорічні відпустки:
- основна відпустка;
- додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;
- додаткова відпустка за особливий характер праці;
- інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
- додаткові відпустки у зв’язку з навчанням;
- творча відпустка;
- відпустка для підготовки й участі в змаганнях;
- соціальні відпустки:
- відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
- відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;
- відпустка у зв’язку з усиновленням дитини;
- додаткова відпустка працівникам, які мають дітей;
- додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
- відпустка при народженні дитини;
- відпустки без збереження заробітної плати.