Охорону праці в сільському господарстві врегульовано не лише нормами українського законодавства, а й нормами міжнародних нормативно-правових актів.

Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ст. 9 Конституції України; ч. 1 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 № 1906-IV).

Також в Україні діє пріоритет міжнародного законодавства над вітчизняним, зокрема у сфері врегулювання відносин із охорони праці. 

Базові міжнародні акти, що закріплюють право на охорону праці

Можна виокремити кілька базових міжнародних актів:

• Базовий акт 1. Загальна декларація прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948)

У Загальній декларації прав людини визначено, що кожна людина має право на справедливі та сприятливі умови праці (ст. 23).

• Базовий акт 2. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (ратифікований Указом Президії Верховної Ради УРСР від 19.10.1973 № 2148-VIII)

У Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права закріплено визнання державами, які беруть участь у Пакті, права на справедливі та сприятливі умови праці, які охоплюють й умови роботи, що відповідають вимогам безпеки та гігієни (ст. 7).

• Базовий акт 3. Європейська соціальна хартія (переглянута) (ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V)

У ст. 3 «Право на безпечні та здорові умови праці» Європейської соціальної хартії зазначено перелік заходів, які зобов’язуються виконувати Сторони (зокрема Україна) для забезпечення ефективного здійснення права на охорону праці. Такі заходи мають розробляти й реалізовувати з обов’язковим проведенням консультацій із організаціями роботодавців і працівників.

Заходи для ефективного здійснення права на охорону праці:

• розроблення, здійснення і періодичний перегляд національної політики в галузі охорони праці, виробничої гігієни та виробничого середовища:
  • мета: поліпшувати охорону праці та виробничу гігієну, запобігати нещасним випадкам і травматизму, що виникають внаслідок виробничої діяльності, пов’язані з нею або мають місце у процесі її здійснення, зокрема шляхом мінімізації причин виникнення ризиків, властивих виробничому середовищу;
• прийняття правил із техніки безпеки та гігієни праці;
• забезпечення виконання правил із техніки безпеки та гігієни праці шляхом заходів із нагляду за дотриманням їх вимог;
• сприяння поступовому розвитку призначених для всіх працівників служб виробничої гігієни;
  • основне завдання таких служб: здійснити профілактичні та консультативні функції.

У ст. 7 «Право дітей та підлітків на захист» передбачено зобов’язання Сторін (зокрема України) щодо встановлення мінімального віку прийняття на роботу, де умови праці визнано небезпечними або шкідливими для здоров’я, — у 18 років.

У ст. 8 «Право працюючих жінок на охорону материнства» передбачено встановлення Сторонами (зокрема Україною) заборони застосування праці вагітних, жінок, які нещодавно народили дитину, і тих, які годують, на всіх роботах, якi протипоказані жінкам у зв’язку з небезпечними, шкідливими для здоров’я або важкими умовами праці, та вжиття відповідних заходів для захисту трудових прав цих жінок.

Акти Міжнародної організації праці 

У декларації Міжнародної організації праці (далі — МОП) основних принципів та прав у світі праці визначено обов’язковість дотримання всіма членами МОП Статуту Міжнародної організації праці.

Зокрема в додатку до статуту МОП — Декларації стосовно цілей та завдань Міжнародної організації праці — закріплено обов’язок МОП сприяти прийняттю державами-членами МОП програм, метою яких є необхідний захист життя та здоров’я працівників на всіх роботах.

Для цього МОП приймає міжнародні документи у формі конвенцій і рекомендацій.

Конвенції МОП у сфері охорони праці, ратифіковані Україною, зазначені в таблиці 1.

Таблиця 1

Конвенції МОП, що регулюють відносини у сфері охорони праці

Конвенцію МОП про інспекцію праці в сільському господарстві № 129 ратифіковано Законом України від 08.09.2004 № 1986-IV. У ній передбачено забезпечення Україною системи інспекцій праці в сільському господарстві. 

Конвенцію МОП про безпеку та гігієну праці в сільському господарстві № 184 ратифіковано Законом України від 01.04.2009 № 1216-VI.

У ній установлено міжнародні вимоги щодо: 

• безпеки й ергономіки обладнання (ст. 9, 10);
• вантажно-розвантажувальних операцій і транспортування матеріалів (ст. 11);
• правильного поводження з хімічними речовинами (ст. 12, 13);
• поводження з тваринами та захисту від ризиків біологічного характеру (ст. 14);
• сільськогосподарських виробничих об’єктів (ст. 15);
• молодих працівників і небезпечних видів робіт (ст. 16);
• тимчасових і сезонних працівників (ст. 17);
• жінок-працівниць (ст. 18); 
• соціально-побутових і житлових умов (ст. 19);
• організації робочого часу (ст. 20);
• страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (ст. 21).

Рекомендації МОП Рекомендації МОП не потрібно ратифікувати. Їх приймають для розширення змісту конвенцій МОП або такі рекомендації стосуються питань, які не потребують формальних зобов’язань. Наприклад, Рекомендація щодо інспекції праці в сільському господарстві № 133 (міжнародний документ від 25.06.1969 № 133).

Директиви Європейського Союзу

Незважаючи на те, що Україна не є членом Європейського Союзу (далі — ЄС), держава взяла на себе зобов’язання узгодити вітчизняне законодавство з охорони праці із законодавством ЄС. 

Для цього триває процес імплементації Директив ЄС, що стосуються охорони праці, у зокрема в сільському господарстві (табл. 2). 

Таблиця 2

Директиви ЄС, що стосуються охорони праці в сільському господарстві