Якщо працівник отримав поранення або травму внаслідок ворожого обстрілу (ракетного, артилерійського, атак БПЛА тощо) під час виконання своїх трудових обов'язків, цю подію кваліфікують як нещасний випадок на виробництві. 

Далі – про алгоритми дій роботодавців у таких випадках.

Першочергові дії після обстрілу

Насамперед важливо оцінити безпеку й оглянути потерпілого. Працівник, який виявив пораненого, насамперед переконується у відсутності подальшої небезпеки для власного життя. Після цього проводить огляд постраждалого (визначення наявності свідомості та дихання). Переміщувати потерпілого без нагальної потреби заборонено, крім випадків, коли перебування на місці події становить безпосередню загрозу його життю чи здоров'ю.

Потерпілий (якщо це можливо) або працівник, який виявив пораненого, терміново повідомляє про нещасний випадок безпосереднього керівника робіт чи підприємства, службу охорони праці або іншу уповноважену особу (п. 4 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 17.04.2019 № 337).

Зрозуміло, що негайно потрібно викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги за номером 103 або 112. За наявності пожежі чи руйнувань викликати ДСНС (101).

До прибуття медичних працівників потерпілому надають домедичну допомогу в межах наявних можливостей працівники, які пройшли відповідне навчання або володіють необхідними знаннями та навичками.

Саме тому на підприємстві доцільно затвердити локальні інструкції щодо надання домедичної допомоги та визначити коло осіб, які, хоча й не мають медичної освіти, але за своїми посадовими обов'язками повинні володіти базовими практичними навичками надання такої допомоги. Такі працівники мають пройти відповідне навчання, щоб знати, як діяти в подібних ситуаціях.

З огляду на те, що наразі всі роботодавці повинні бути готовими до подібних нещасних випадків, варто завчасно подбати про те, щоб дії працівників були злагодженими (наскільки це можливо в таких екстремальних ситуаціях). Для цього потрібно попередньо врегулювати на підприємстві такі питання:

• затвердити відповідні локальні нормативні акти, зокрема Порядок організації роботи під час повітряної тривоги й обстрілів, а також Інструкцію з надання домедичної допомоги потерпілим від нещасних випадків;

• наказом по підприємству призначити відповідальних осіб за оповіщення про тривогу, організацію укриття, евакуацію, охорону праці та документування наслідків надзвичайної події;

• організувати проведення з працівниками інструктажів з охорони праці та надання домедичної допомоги. Факт їх проведення обов'язково фіксувати у відповідних журналах;

• ознайомити працівників під підпис із розташуванням укриття, основними й альтернативними маршрутами евакуації та правилами поведінки під час загрози.

До прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці зберігають у тому стані, в якому вона була на момент події, якщо це не створює загрози для інших. Якщо зберегти обстановку неможливо через загрозу подальших обстрілів, проводять фото- та відеофіксацію наслідків і складають акт.

Роботодавець зобов'язаний протягом однієї доби передати повідомлення про нещасний випадок (за формою додатка 2 до Порядку № 337) засобами зв'язку, а не пізніше наступного робочого дня – на паперовому носії до:

• територіального органу Державної служби України з питань праці;

• територіального органу Пенсійного фонду України за місцем настання нещасного випадку;

• військової адміністрації (або військово-цивільної адміністрації, місцевої держадміністрації чи органу місцевого самоврядування);

• первинної профспілкової організації, а за її відсутності – уповноваженої найманими працівниками особи з питань охорони праці;

• органу галузевої профспілки вищого рівня, а якщо його немає – до територіального профоб'єднання за місцем настання випадку.

Заклад охорони здоров'я, до якого звернувся потерпілий, також протягом однієї доби надсилає екстрене повідомлення до Держпраці, ПФУ та роботодавцю.

Нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов'язків внаслідок воєнних (бойових) дій, зокрема обстрілів, ракетних ударів, дронових атак, підлягають спеціальному розслідуванню незалежно від тяжкості ушкоджень. Про це вказано у п. 141¹⁵ Порядку № 337:

Тож навіть якщо працівник отримав легке поранення, процедура залишається такою самою, як і в разі тяжких травм чи смертельних випадків.

Комісія зі спеціального розслідування утворюється наказом територіального органу Держпраці протягом одного робочого дня з дня отримання повідомлення.

Мінімальний склад такої комісії включає:

• посадову особу територіального органу Держпраці (голова);

• представника територіального органу ПФУ;

• представника військової адміністрації / місцевої влади;

• представників роботодавця і профспілки (за необхідності).

Ця Комісія:

• проводить засідання (у т. ч. дистанційно), розподіляє обов'язки, оформлює протоколи;

• за можливості оглядає місце події, фіксує обстановку, збирає пояснення свідків, медичні документи, фото/відеоматеріали;

• визначає, пов'язаний випадок з виробництвом чи ні, та оформляє акт за формою Н-1.

Саме акт Н-1 є підставою для визнання випадку виробничим, нарахування страхових виплат і зміни причини непрацездатності у лікарняному.

Спеціальне розслідування проводять протягом 15 робочих днів за місцем настання події. Перевірку потерпілого на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння в таких випадках не здійснюють. Якщо проведення розслідування неможливе через ведення бойових дій чи загрозу життю членів комісії, воно може бути тимчасово зупинене з фіксацією відомостей для подальшого розслідування після нормалізації ситуації.

Усі страхові виплати здійснюють на підставі складеного акта розслідування Н-1 та листка непрацездатності. Але лише після завершення розслідування нещасного випадку роботодавець може нарахувати допомогу по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві та подати до Пенсійного фонду України заяву-розрахунок на фінансування страхових виплат.

За страхуванням від нещасного випадку допомогу по тимчасовій непрацездатності виплачують страхувальники за основним місцем роботи та за сумісництвом (див. лист ПФУ від 18.06.2024 р. № 24884-33720/К-03/8-2800/24).

Потерпілому можуть бути призначені такі виплати:

1) допомога по тимчасовій непрацездатності, яку призначають та виплачують у розмірі 100 % середньої заробітної плати, незалежно від страхового стажу працівника. Перші 17 днів тимчасової непрацездатності оплачує роботодавець за рахунок власних коштів. Починаючи з 18-го дня лікарняний фінансує ПФУ на підставі поданої роботодавцем заяви-розрахунку;

2) щомісячна страхова виплата, яку виплачує ПФУ в разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності залежно від її відсотка та середньомісячного заробітку потерпілого перед настанням травми (ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»);

3) одноразова допомога в разі стійкої втрати працездатності (ч. 2 ст. 36 Закону № 1105). Якщо за результатами медичного оцінювання (МСЕК / експертної команди) встановлено стійку втрату професійної працездатності, то ПФУ призначає одноразову виплату. Її розраховують відповідно до відсотка втрати працездатності, виходячи з розрахунку 7 мінімальних заробітних плат;

4) виплати в разі тимчасового переведення на легшу роботу. Якщо за медичним висновком працівника переведено на легшу, нижчеоплачувану роботу, то за потерпілим зберігають середньомісячну заробітну плату на строк, визначений ЛКК, або до встановлення стійкого обмеження життєдіяльності (ч. 1 ст. 33 Закону № 1105). Роботодавець (страхувальник) зберігає за ним попередній середній заробіток протягом двох тижнів із дня переведення за рахунок власних коштів, а починаючи з п'ятнадцятого дня переведення потерпілого на легшу роботу зазначені виплати (доплата до середнього заробітку, який він мав до ушкодження здоров'я) проводить страхувальник за рахунок коштів соціального страхування (п. п. 4 і 5 розділу VII Порядку № 4-1);

5) потерпілому компенсують витрати на лікування, протезування, засоби реабілітації, сторонній догляд та, за потреби, професійне навчання чи перекваліфікацію (ст. 34 Закону № 1105).

Щоб зменшити організаційні й правові ризики, підприємствам варто заздалегідь затвердити порядок дій під час повітряних тривог та обстрілів, визначити відповідальних за евакуацію й оповіщення, провести інструктажі та навчити працівників домедичної допомоги. Це допоможе діяти злагоджено в надзвичайній ситуації та належно оформити її