Інструкція з охорони праці під час робіт на згинальному верстаті. Онлайн-консультант інженера з охорони праці

25.05.2023

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ директора _____________

___________ № _______

ІНСТРУКЦІЯ

з охорони праці № __

під час робіт на згинальному верстаті

І. Загальні положення

1.1. Дія інструкції поширюється на працівників, що працюють на підприємстві, та встановлює вимоги безпеки праці відповідно до вимог охорони праці і правил поводження під час виконання ними робіт та користування засобами індивідуального і колективного захисту.

1.2. Інструкція розроблена на основі Закону України «Про охорону праці», НПАОП 0.00-6.03-93 «Порядок опрацювання і затвердження роботодавцем нормативних актів з охорони праці, що діють на підприємстві», НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці», НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження порядків надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах» від 16.06.2014 № 398, Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 29.11.2018 № 1804, Правил охорони праці під час роботи з інструментом та пристроями, затверджених наказом Міненерговугілля від 19.12.2013 № 966, та інших вимог нормативно-правових актів з охорони праці та галузевих документів.

1.3. Працівник проходить інструктаж за цією інструкцією перед початком роботи (первинний), а потім через кожні три місяці (повторний). Результати інструктажу заносять до Журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці. У журналі після проходження інструктажу має бути підпис особи, яка інструктує, і працівника.

1.4. До роботи на згинальному верстаті допускають осіб, не молодших 18-ти років, які пройшли медичний огляд, відповідне навчання, вступний інструктаж з охорони праці, інструктаж з охорони праці на робочому місці та інструктаж з пожежної безпеки. Перед тим, як працівника допустять до самостійної роботи, він має пройти стажування на робочому місці. Працівника допускають до самостійної роботи при позитивних результатах стажування, перевірки вміння та навичок безпечного виконання робіт.

1.5. Працівник зобов’язаний дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку та здоров’я оточуючих під час будь-яких робіт чи коли перебуває на території підприємства.

1.6. Працівник зобов’язаний:

- виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку;
- виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва;
- виконувати лише ту роботу, яку доручив йому керівник та з якої він пройшов інструктаж;
- не виконувати вказівок, які суперечать правилам охорони праці та пожежної безпеки;
- не допускати присутності на своєму робочому місці сторонніх осіб;
- постійно пам’ятати про особисту відповідальність за дотримання правил охорони праці, пожежної безпеки;
- знати, де зберігають медичну аптечку, та вміти надавати потерпілому домедичну допомогу у разі нещасного випадку;
- знати розташування первинних засобів пожежогасіння та вміти ними користуватися;
- користуватися за призначенням спецодягом та іншими засобами індивідуального захисту;
- знати та виконувати вимоги інструкції підприємства-виробника з безпечної експлуатації верстата, на якому працює;
- виконувати вимоги технологічного процесу.

1.7. Основні небезпечні та шкідливі виробничі чинники, які можуть впливати на працівника:

- рухомі частини верстата;
- падіння заготовок, деталей та виробів;
- уламки металу, які можуть раптово вилетіти;
- гострі крайки, задирки на поверхні заготовок, деталей та виробів;
- ураження електричним струмом;
- підвищений рівень шуму, вібрації.

1.8. Працівника забезпечують спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту – костюмом бавовняним, рукавицями, захисними окулярами.

1.9. Усі рухомі частини верстата мають бути зачиненими та огородженими.

1.10. Кріпити або замінювати робочий інструмент необхідно відповідно до технічного паспорта/інструкції з експлуатації підприємства-виробника верстата.

1.11. Підходи до робочого місця та проходи утримувати вільними. Підлогу – чистою і сухою.

1.12. Верстат має бути заземленим. Підключає його до електромережі та заземлює електротехнічний персонал.

1.13. Заборонено модернізувати верстат або його частини та самостійно ремонтувати.

1.14. У неробочий час верстат має бути вимкненим.

1.15. Біля верстата необхідно вивісити список працівників, які мають право виконувати роботу на ньому, та інструкцію з його безпечної експлуатації.

1.16. За порушення цієї інструкції працівник несе відповідальність згідно з чинним законодавством.

ІІ. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Надягти спецодяг. Застібнути його на всі ґудзики. Зашнурувати та зав’язати шнурки на взутті. Волосся прибрати під головний убір. Заборонено надягати шарфи, краватки, вільний одяг. Підготувати засоби індивідуального захисту – рукавиці, захисні окуляри тощо.

2.2. Підготувати верстат до роботи.

2.3. Відрегулювати освітлення так, щоб робоча зона була достатньо освітленою, а світло не засліплювало очі.

2.4. Перш ніж увімкнути верстат, перевірити:

- наявність несправностей або дефектів;
- справність органів керування – пускачів, рубильників, кнопок, механізмів головного руху, подачі, пуску, зупинки тощо;
- справність фіксації важелів включення і переключення;
- відсутність слабини в рухомих частинах верстата;
- наявність на місці пристроїв захисту;
- справність усіх огороджень і пристроїв;
- надійність закріплення робочого інструменту.

2.5. Упевнитися, що робоча зона між робочими інструментами вільна та площа верстата вільна, нічим не захаращена.

2.6. Заборонено вмикати верстат та починати виконувати роботи на ньому до вивчення інструкції з його експлуатації, а особливо розділу «Безпека».

2.7. Переконатися, що робоче місце добре прибране, на підлозі немає матеріалів та будь-яких інших предметів, підлога без вибоїн і не слизька.

2.8. Перевірити роботу верстата на холостому ході.

2.9. Виконувати юстирування, заміняти робочий інструмент, налагоджувати та ремонтувати верстат, тільки коли він вимкнений.

2.10. Не розпочинати роботу, якщо виявили несправності, повідомити про них безпосередньому керівнику робіт.

ІІІ. Вимоги безпеки під час роботи

3.1. Бути дуже уважним, не відволікатися сторонніми справами й розмовами, не відволікати від роботи інших.

3.2. Працювати тільки на тому верстаті, на якому дозволив керівник.

3.3. Працюючи з підручним, узгоджувати свої дії з його роботою і попереджати про пуск верстата.

3.4. Працювати в рукавицях.

3.5. Робочий інструмент верстата має бути відповідно встановленим та надійно закріпленим.

3.6. Під час роботи запобігати пораненню рук гострими крайками.

3.7. Використовувати плоскогубці або інші пристосування для подачі на згинання невеликих деталей.

3.8. Під час згинання бути обережним. Берегти руки, тулуб, голову.

3.9. Тримати заготовку так, щоб руки не потрапили до робочої зони верстата.

3.10. Під час робіт заборонено:

вмикати та вимикати (крім аварійних ситуацій) обладнання, роботу на якому не доручав керівник;
торкатися руками до обірваних та оголених проводів;
знімати та встановлювати огорожі робочого інструменту;
знімати запобіжне устаткування;
навмисно виводити з ладу запобіжні та блокувальні пристрої верстата;
просувати руки чи інші частини тіла між робочим інструментом;
торкатися руками частин верстата, що рухаються;
обробляти матеріал, товстіший за той, на який розрахований верстат;
самостійно ремонтувати електрообладнання верстата, заміняти вимикачі, розетки, зіпсовані електрозапобіжники;
залишати робоче місце, коли працює верстат;
одягатися та роздягатися біля увімкненого верстата;
працювати без спецодягу та інших засобів індивідуального захисту;
працювати з перебинтованими руками, іншими частинами тіла;
робити обміри оброблюваної деталі при увімкненому верстаті;
тримати на корпусі верстата інструменти, пристосування, заготовки, готові вироби;
зберігати на робочому місці використаний замаслений матеріал;
курити та їсти на робочому місці;
опиратися (сидіти) на станини верстата;
перебувати з тилової частини верстата.

3.11. Заборонено працювати на верстаті, якщо виникла хоча б одна з таких несправностей:

пошкодився кабель електроживлення;
пошкодилися пускові органи;
з’явився дим або специфічний запах, характерний для ізоляції, що горить;
з’явився підвищений шум, стукіт, вібрація;
послабилося кріплення захисного огородження, пристроїв, робочого інструмента;
пошкодився заземлювальний пристрій.

3.12. Заборонено самостійно усувати несправності в роботі верстата.

IV. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. Зупинити верстат, вимкнути живлення.

4.2. Упорядкувати робоче місце.

4.3. 3няти спецодяг та інші засоби індивідуального захисту.

4.4. Вимити обличчя та руки з милом, за можливості, прийняти душ. Не дозволяється мити руки й обличчя гасом, бензином, витирати їх брудним ганчір’ям.

4.5. Повідомити безпосередньому керівнику про всі недоліки, які виявили під час роботи.

V. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. У разі ситуації, що може призвести до аварії, нещасного випадку, слід негайно зупинити верстат, відключити його від електромережі, огородити небезпечну зону, не допускати до неї сторонніх осіб. Повідомити про те, що сталося, керівнику робіт.

5.2. Якщо під час роботи стався нещасний випадок, працівник зобов’язаний зберегти обстановку в робочій зоні та устаткування такими, якими вони були на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров’ю інших працівників та не призведе до більш тяжких наслідків), вжити заходів, щоб запобігти подібним інцидентам у майбутньому, поінформувати про подію керівника робіт (іншу відповідальну особу підприємства) та надалі керуватися його вказівками.

5.3. Надання першої домедичної допомоги.

5.3.1. Перша допомога у разі отруєння.

Токсичні речовини можуть потрапити в організм постраждалих такими шляхами:

1) шлунково-кишковий тракт: при вживанні їжі або при контакті отруйних речовин зі слизовою оболонкою ротової порожнини (ліки, припікаючі речовини, мийні засоби, пестициди, гриби, рослини та інші різноманітні хімічні речовини);

2) дихальні шляхи: вдихання отруйних газів, парів та аерозолів (чадний газ; окис азоту; пари хлору, аміаку, клею, барвників, органічних розчинників тощо);

3) шкіра та слизові оболонки: у разі потрапляння на шкіру та в очі отруйних речовин у вигляді рідини, аерозолю (розчинники, пестициди тощо);

4) ін’єкції: укуси комах, тварин або змій. Під час ін’єкційного введення ліків або наркотичних речовин.

Ознаки, які вказують на гостре отруєння: відчуття «піску» або різь в очах, світлобоязнь; опіки на губах, на язиці або шкірі; біль у роті, горлі, грудях або животі, яка посилюється при ковтанні та диханні; підвищене слиновиділення, нудота, блювота (зі специфічним запахом, залишками отруйних речовин, кров’ю); порушення дихання (задуха, гучне дихання, зміна тембру голосу, кашель); пітливість, діарея, незвичайна поведінка постраждалого (збудження, марення); м’язові посмикування, судоми, втрата свідомості; незвичайний колір шкіри (бліда, малинова, синюшна).

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на гостре отруєння невідомою речовиною:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) при огляді місця події звернути увагу на ознаки, які можуть свідчити про гостре отруєння: неприємний різкий запах, полум’я, дим, відкриті чи перекинуті ємності, ємності з-під ліків та алкогольних напоїв, відкрита аптечка, використані шприци тощо;

3) уточнити, що саме та в якій кількості приймав постраждалий;

4) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

5) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

7) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести постраждалого в стабільне положення. Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) якщо постраждалий перебуває в свідомості та відомо, що отрута була прийнята перорально (через рот), промити шлунок «ресторанним» або блювотним методом до отримання чистих промивних вод: дорослому необхідно випити 500–700 мл (2–3 склянки) чистої, холодної (18°С) води, потім необхідно викликати блювоту; повторювати промивання до отримання чистих промивних вод;

9) після промивання шлунку дати постраждалому ентеросорбент (наприклад, до 50 грам активованого вугілля) та проносне (дорослим – 50 мл вазелінового масла). Однак, при отруєнні припікаючими речовинами (наприклад, бензином) та порушенні/відсутності свідомості забороняється викликати блювоту у постраждалого;

10) при потраплянні отруйної речовини в очі та/або на шкіру промити уражену ділянку великою кількістю чистої, холодної (18°С) води. За наявності хімічних опіків (після промивання водою) накласти стерильну пов’язку на місце опіку;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.3.2. Надання першої допомоги у разі ураження електричним струмом.

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) якщо постраждалий перебуває під дією електричного струму, за можливості припинити його дію: вимкнути джерело струму, відкинути електричний провід за допомогою сухої дерев’яної палиці чи іншого електронепровідного засобу;

3) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

4) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

5) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

6) якщо постраждалий без свідомості, але дихання збережене, надати постраждалому стабільного положення;

7) накласти на місця опіку чисті, стерильні пов’язки;

8) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.3.3. Перша допомога у разі рани кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею.

Ознаки артеріальної кровотечі: швидка та значна кровотеча (кров «б’є фонтаном», пульсує, яскраво-червоного кольору) призводить до значної крововтрати протягом короткого часу.

Ознаки венозної кровотечі з рани: кров безперервно витікає з рани, темно-червоного кольору; залежно від діаметру пошкодженої вени кровотеча може бути від незначної до інтенсивної.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при рані кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею, не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого наявна рана без кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) надати кінцівці підвищеного положення;

в) накласти на рану чисту, стерильну серветку;

г) накласти на рану бинтову пов’язку;

ґ) за необхідності надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого наявна рана з ознаками артеріальної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку, що тисне, та при можливості одночасно здійснити притиснення артерії на відстані;

ґ) якщо кровотеча не зупинена, накласти джгут;

д) надати постраждалому протишокове положення;

е) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

є) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) якщо у постраждалого рана з ознаками венозної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку;

ґ) надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.3.4. Перша допомога у разі переломів, вивихів, ударів.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на перелом кісток кінцівок не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати серцево-легеневу реанімацію;

5) якщо у постраждалого ознаки відкритого перелому:

а) розрізати одяг над раною;

б) накласти стерильну, чисту пов’язку на рану;

в) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

г) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

ґ) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

д) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого ознаки закритого перелому:

а) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

б) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

в) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

г) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.3.5. Надання першої допомоги у разі теплових опіків.

При наданні домедичної допомоги розрізняють опіки чотирьох ступенів:

1) I ступінь (еритема) – почервоніння шкіри, набряклість і біль;

2) II ступінь (утворення пухирів) – сильний біль із інтенсивним почервонінням, відшаруванням епідермісу з утворенням міхурів, наповнених прозорою або каламутною рідиною;

3) III ступінь – некроз всієї товщі шкіри з утворенням щільного струпу, під яким перебувають ушкоджені тканини;

4) IV ступінь (обвуглення) – виникає при впливі на тканини дуже високих температур (полум’я, розплавлений метал тощо); частіше при пожежах та аваріях на автотранспорті (ДТП), в літаках, нещасні випадки на шахтах; результат таких опіків – ушкодження м’язів, сухожиль, кісток.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з опіками не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого опіки першого і/або другого ступеня:

а) охолодити місце опіку прохолодною водою;

б) після охолодження накрити пошкоджену ділянку чистою вологою серветкою;

в) не слід спеціально проколювати пухирі; якщо пухирі розірвались, накласти чисту, стерильну пов’язку;

6) якщо у постраждалого опіки третього і/або четвертого ступеня:

а) накрити місце опіку чистою, стерильною серветкою;

б) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;

7) не використовувати при опіках мазі, гелі та інші засоби до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) при опіках, викликаних хімічними речовинами, місце враження постійно промивати чистою водою кімнатної температури до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

10) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.3.6. Перша допомога у разі переохолодження.

При наданні домедичної допомоги розрізняють чотири ступені відмороження:

1) I ступінь – шкіра постраждалого блідого кольору, незначно набрякла, чутливість знижена або повністю відсутня;

2) II ступінь – у ділянці відмороження утворюються пухирі, наповнені прозорою або білою рідиною; характерні підвищення температури тіла, охолодження;

3) III ступінь – омертвіння шкіри: з’являються пухирі, наповнені рідиною темно-червоного або темно-бурого кольору; навколо омертвілої ділянки розвивається запальний вал (демаркаційна лінія); характерний розвиток інтоксикації – охолодження, потовиділення, значне погіршення самопочуття, апатія;

4) IV ступінь – поява пухирів, наповнених чорною рідиною. У постраждалого присутні ознаки шоку.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з переохолодженням/відмороженням не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) за можливості усунути дію холоду: перемістити постраждалого в тепле приміщення, зняти мокрий одяг. Взуття та одяг знімати обережно, без зусиль, щоб не ушкодити вражені ділянки тіла (краще розрізати взуття та одяг);

6) якщо постраждалий у свідомості, зігріти його: проводити загальне зігрівання постраждалого, з цією метою слід давати постраждалому безалкогольні гарячі напої. Не рекомендується інтенсивне розтирання і масаж відмороженої частини тіла;

7) накласти на ушкоджену ділянку чисту пов’язку;

8) забезпечити нерухомість переохолоджених пальців, кистей і стоп. При необхідності виконати іммобілізацію за допомогою імпровізованих або стандартних шин;

9) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести у стабільне положення;

10) накрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) у разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4. Якщо виникла пожежа (ознаки горіння), повідомити про це керівнику та, за потреби, викликати представників оперативно-рятувальної служби за телефоном «101» або «112» та вжити можливих заходів для евакуювання людей, гасіння (локалізації) пожежі наявними засобами пожежогасіння і збереження обладнання. Дотримуватися порядку дій під час ліквідації пожежі. При цьому пам’ятати, що гасити електротехнічні пристрої, які перебувають під напругою, можна лише після того, як їх відключили від електромережі, та за допомогою вуглекислотних або порошкових вогнегасників, а в окремих випадках – сухим піском.