Порядок забезпечення працівників засобами індивідуального захисту встановлений Мінімальними вимогами безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затвердженими наказом Міністерства соціальної політики України від 29.11.2018 № 1804 (далі – Мінімальні вимоги).

Згідно з пунктом 3 Мінімальних вимог на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, що пов’язані із забрудненням, або тих, що здійснюються в несприятливих метеорологічних умовах, працівникам видаються безоплатно спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші ЗІЗ за встановленими нормами, які для роботодавця є обов’язковим мінімумом безоплатної видачі ЗІЗ, з визначенням захисних властивостей ЗІЗ та строків їх використання.

У разі якщо такі ЗІЗ, як запобіжний пояс, діелектричні калоші та рукавиці, діелектричний гумовий килимок, захисні окуляри та щитки, респіратор, протигаз, захисний шолом, підшоломник, накомарник, каска, наплічники, налокітники, саморятівники, шумозахисні навушники, вкладки чи шоломи, світлофільтри, віброзахисні рукавиці та інші ЗІЗ не зазначені в Нормах безоплатної видачі ЗІЗ, але передбачені іншими нормативно-правовими актами з охорони праці (правилами, інструкціями з охорони праці тощо), вони мають бути видані працівникам залежно від характеру й умов робіт, що виконуються, на строк використання (носіння) – до зношення, але не більше граничного строку використання, який вказаний в сертифікаті (декларації) відповідності виробника ЗІЗ.

Роботодавець забезпечує працівників ЗІЗ понад встановлені норми, або у разі відсутності норм, якщо умови праці вимагають їх застосування.

Відповідно до розділу ІІ Мінімальних вимог перед вибором ЗІЗ (понад встановлених Нормами безоплатної видачі ЗІЗ) роботодавець повинен оцінити, чи відповідають ЗІЗ, які він планує використовувати, Мінімальним вимогам. Оцінка має включати:

• аналіз та оцінку ризиків для життя та здоров’я працівників, яких не можна уникнути за допомогою інших засобів;

• визначення характеристик, які повинен мати ЗІЗ для ефективного захисту життя та здоров’я працівників від вже визначених ризиків, беручи до уваги будь-які ризики, які може створити сам ЗІЗ;

• порівняння характеристик ЗІЗ, наявних у суб’єкта господарювання, з характеристиками, визначеними під час цієї оцінки.

Згідно з пунктом 8 розділу ІІ Мінімальних вимог роботодавець видає ЗІЗ на строк носіння, що визначається з урахуванням рівня ризику для життя та здоров’я працівників, частоти знаходження працівника під дією цього ризику, характеристики робочого місця кожного працівника та ефективності самого ЗІЗ, при цьому строк носіння ЗІЗ за календарними днями обчислюється з дня їх фактичної видачі та не має перевищувати строк придатності, визначений документами виробника (інструкціями з експлуатації, паспортами тощо).

Вибір ЗІЗ за характером виконуваних робіт роботодавець здійснює з урахуванням класифікації ЗІЗ відповідно до чинних в Україні національних стандартів.

Для полегшення вибору таких ЗІЗ роботодавець може користуватись:

• орієнтовним переліком небезпек, за яких використовуються додаткові ЗІЗ, що наведений у додатку 2 до Мінімальних вимог;

• орієнтовним переліком робіт, які вимагають застосування відповідних ЗІЗ, що наведені у додатку 3 до Мінімальних вимог.

За результатами проведених заходів складають таблицю врахування ризиків для обґрунтування вибору та використання ЗІЗ за формою згідно з додатком 4 до Мінімальних вимог.

Крім того, згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Мінімальних вимог в окремих випадках, враховуючи особливості виробництва, роботодавець може за погодженням з профспілковою організацією підприємства (уповноваженою найманими працівниками особою з питань охорони праці за відсутності профспілок) замінювати: комбінезон на костюм і навпаки; костюм – напівкомбінезоном з сорочкою (блузою) або сарафаном з блузою; костюм з сукна на костюм з вогнезахисним або кислотозахисним просоченням, костюм брезентовий на костюм з вогнезахисним або водовідштовхувальним просоченням; черевики (напівчоботи) шкіряні на чоботи гумові і навпаки, черевики (напівчоботи) на чоботи і навпаки, валянки на чоботи і навпаки. У разі заміни одних видів спеціального одягу та спеціального взуття на інші не мають погіршуватись їх захисні властивості та умови праці для користувача.

Згідно з вимогами статті 8 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору. Норми безкоштовної видачі спецодягу та спецвзуття, інших засобів індивідуального захисту для працівників є нормативно-правовим актом з питань охорони праці і роботодавець не має права їх перезатвердити. Перегляд нормативно-правових актів з питань безкоштовної видачі спецодягу та спецвзуття, інших засобів індивідуального захисту або внесення змін до них знаходиться у компетенції Держпраці. 

Отже, роботодавець може, дотримуючись вищенаведених процедур, доповнити діючи норми безкоштовної видачі спецодягу та спецвзуття, інших засобів індивідуального захисту для працівників, а в деяких випадках замінити окремі види спецодягу та спецвзуття, але затверджені норми є обов‘язковими. Затвердити або перезатвердити перелік професій і посад працівників, які мають право на безкоштовне отримання засобів індивідуального захисту із зазначенням відповідних ЗІЗ можна розпорядчим документом по підприємству. Варто зазначити, що Колективний договір має містити відповідний додаток – «Перелік професій і посад працівників, які мають право на безкоштовне отримання засобів індивідуального захисту», в який також необхідно внести відповідні зміни.