ЗАТВЕРДЖЕНО

Інструкція

з охорони праці боцмана

1. Загальні положення

1.1. Ця інструкція з охорони праці встановлює вимоги безпеки під час виконання боцманом посадових обов’язків.

1.2. Інструкція з охорони праці боцмана розроблена на основі Закону України «Про охорону праці», з урахуванням вимог НПАОП 0.00-6.03-93 «Порядок опрацювання і затвердження роботодавцем нормативних актів з охорони праці, що діють на підприємстві», НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці», НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», наказу Міністерства охорони здоров’я України від 09.03.2022 № 441 «Про затвердження порядків надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах», іншого законодавства України про охорону праці та з урахуванням вимог інших галузевих нормативно-правових актів.

1.3. Боцман (далі – працівник), який порушив вимоги цієї інструкції, несе персональну відповідальність в установленому законодавством порядку.

1.4. Працівник повідомляє безпосереднього керівника про усі ситуації, що можуть загрожувати життю і здоров'ю людей, про кожний нещасний випадок, який стався під час виконання ним службових обов’язків або у його присутності, про погіршення стану свого здоров'я, у тому числі про прояв ознак захворювання (отруєння).

1.5. Небезпечними і шкідливими факторами виробництва для працівника можуть бути:

• судна, що пересуваються, шлюпки, катери тощо (далі – плавзасоби);
• матеріали, обладнання, що пересуваються, вантажі;
• підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;
• підвищена чи знижена температура поверхонь обладнання, матеріалів;
• підвищена чи знижена температура повітря робочої зони;
• підвищений або знижений барометричний тиск у робочій зоні та його різка зміна;
• підвищені чи знижені вологість повітря; рухливість повітря;
• відсутність чи нестача природного світла;
• недостатня освітленість робочої зони;
• підвищені яскравість світла, рівень ультрафіолетового випромінювання, рівень інфрачервоного випромінювання;
• гострі кромки, задирки та шорсткість на поверхнях інструментів та обладнання.

1.6. Працівник зобов'язаний дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, режиму праці та відпочинку і виконувати вимоги інструкції з охорони праці.

1.7. У випадках безпосереднього травмування та/або травмування підлеглими йому членами палубної команди має негайно припинити роботу і повідомити свого безпосереднього керівника про те, що трапилося, надати собі або іншому працівнику домедичну допомогу та організувати, за необхідності та можливості, транспортування потерпілого до лікувально-профілактичного закладу.

1.8. Працівник зобов'язаний знати та дотримуватися правил особистої гігієни.

1.9. За порушення (невиконання) вимог нормативно-правових актів з охорони праці працівник притягається до дисциплінарної, а у відповідних випадках – матеріальної та кримінальної відповідальності у порядку, встановленому законодавством.

1.10. Під час працевлаштування працівник проходить вступний інструктаж з охорони праці та пожежної безпеки. На робочому місці (до початку роботи) працівник проходить первинний інструктаж з охорони праці, теоретичних питань і навичок безпечних способів роботи. Повторні інструктажі з охорони праці проводяться в об'ємі первинного один раз на 3 місяці, з пожежної безпеки – щорічно.

Слід пам’ятати, що до переліку посадових обов’язків боцмана можуть входити роботи (які виконуються ним безпосередньо або контроль за виконанням яких ним здійснюється), які належать до переліку робіт з підвищеною небезпекою згідно з вимогами наказу Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 № 15, зокрема малярні роботи у відсіках та резервуарах морських та річкових суден, а також очистка та фарбування суден у доках та на причалах, буксирувальні роботи всіх видів на морському та річковому транспорті тощо.

Результати інструктажу заносяться до «Журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці», в журналі після проходження інструктажу повинні бути підписи особи, яка інструктує, та працівника. Працівник, який має кваліфікацію за даною професією, при перерві в роботі більш 1 року проходить стажування від 2-х до 15 змін.

1.11. На посаду боцмана приймаються працівники, старші 18 річного віку та які мають професійно-технічну освіту, пройшли підвищення кваліфікації та мають стаж роботи на суднах за професією матроса 1 класу – не менше 3 років, та які пройшли медичний огляд і визнані придатними для даної роботи.

1.12. Працівник повинен:

• пам'ятати про особисту відповідальність за виконання правил охорони праці та контролювати дотримання правил охорони праці підлеглими йому членами палубної команди;
• знати місце розташування аптечки і вміти надавати домедичну допомогу потерпілим при нещасних випадках;
• вміти користуватись первинними засобами пожежогасіння;
• виконувати вимоги пожежо- та вибухобезпеки, знати сигнали оповіщення про пожежу, порядок дій при ньому, місця розташування засобів пожежогасіння, та контролювати дотримання їх підлеглими йому членами палубної команди;
• знати порядок дій у разі виникнення надзвичайних подій;
• піклуватися про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я підлеглих йому членів палубної команди у процесі виконання будь-яких робіт або під час знаходження на судні чи березі;
• знати і виконувати вимоги інструкцій з охорони праці і по видах робіт на своєму робочому місці та контролювати виконання їх підлеглими йому членами палубної команди;
• уміти правильно користуватись захисними і запобіжними засобами та пристосуваннями, необхідними під час виконання робіт, та контролювати їх правильне використання підлеглими йому членами палубної команди;;
• уміти плавати і надавати допомогу потопаючим;
• уміти користуватись індивідуальними й колективними рятівними засобами;
• знати і виконувати обов’язки з охорони праці, передбачені колективним договором (трудовим договором), правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства та контролювати дотримання їх підлеглими йому членами палубної команди, у тому числі:
• вчасно починати і закінчувати роботу, дотримуватися розкладу технологічної і обідньої перерв;
• співпрацювати з роботодавцем у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати можливих заходів щодо усунення будь-якої ситуації, що створює загрозу її життю чи здоров'ю або людям, які її оточують та навколишньому природному середовищу;
• виконувати вимоги знаків безпеки;
• бути уважним, не відволікатися і не відволікати інших;
• зберігати гострі предмети у відведених для цього місцях, обходитися з ними безпечно;
• проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;
• знати та дотримуватись вимог експлуатаційних документів організацій-виробників обладнання, що застосовується;
• повідомляти роботодавця про несправність обладнання, інструменту, пристроїв, транспортних засобів, засобів захисту;
• знати відповідно до кваліфікації: гранично допустиму вантажопідйомність та пасажиромісткість плавзасобів, що обслуговуються; команди та сигналізацію, що подаються з судна та берега; правила користування вантажопідйомними механізмами; способи виконання теслярських, слюсарних та малярних робіт; правила розбивки та маркування ручного лота та промірного троса; правила керування весловим та моторним човнами (шлюпками); правила ведення прибутково-витратної документації;
• дотримуватися технології виконання робіт, застосовувати способи, що забезпечують безпеку праці.
• 1.13. Небезпечні місця на судні: біля швартових пристроїв (кнехтів, шпилів), аркові елементи буксирувальних пристроїв, місця ведення промислових робіт тощо мають бути визначені документом капітана судна і марковані шляхом нанесення на цих місцях обмежувальних ліній або знаків.

1.14. Особи в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, а також хворі не допускаються до обслуговування судна, знарядь лову, пристроїв, механізмів і технологічного обладнання і негайно видаляються з місця виконання робіт, про що робиться запис у вахтовому журналі і доповідається старшому помічникові капітана.

1.15. Для попередження можливості виникнення пожежі працівник повинен дотримуватися вимог пожежної безпеки сам і не допускати порушення цих вимог; курити дозволяється лише в спеціально відведених для цього місцях.

1.16. При роботі спільно з іншими працівниками потрібно узгоджувати свої взаємні дії.

1.17. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація небезпечна для його життя чи здоров'я, або для людей, які його оточують і навколишнього середовища.

1.18. Під час укладання трудового договору працівник має бути проінформований під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, і можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

1.19. Працівник забезпечується безкоштовно спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 29.11.2018 № 1804, та згідно з Нормами безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам загальних професій різних галузей промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 16.04.2009 № 62.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Перед початком роботи необхідно:

• перевірити придатність до експлуатації та застосування ЗІЗ, надіти їх;
• підготувати робоче місце, прибрати сторонні предмети та все, що може перешкоджати безпечному виконанню робіт, звільнити проходи та місця складування;
• перевірити комплектність та справність обладнання, пристроїв та інструменту, ефективність роботи вентиляційних систем, місцевого освітлення, засобів колективного захисту (захисного заземлення (занулення) електроустаткування, захисних пристроїв, запобіжних, гальмівних, автоматичного контролю, сигналізації та інше).

2.2. Перед початком швартовних операцій слід переконатися, що швартовний пристрій знаходиться у справному стані, а саме:

• перевірити швартівні лебідки, юшки шляхом їх прокручування на холостому ходу та переконатися у відсутності заїдання та їхній нормальній роботі;
• перевірити клюзи, кипові планки, кнехти, необхідні для швартування, переконатися, що вони не зайняті та перебувають у справному стані;
• заздалегідь рознести необхідну кількість тросів по палубі, переконатися у їх справності. Витягування тросів з бухт та в’юшок безпосередньо на берег не допускається.

2.3. Перед початком роботи з якірним пристроєм слід перевірити брашпіль і шпиль шляхом їх прокручування на холостому ходу, щоб переконатися у відсутності заїдання та їх нормальної роботи.

2.4. Виявлені порушення вимог щодо охорони праці необхідно усунути до початку робіт, за неможливості зробити це – повідомити про недоліки у забезпеченні охорони праці безпосередньому керівнику робіт та до їх усунення до роботи не приступати.

2.5. Прийняти робоче місце у змінника (при наявності) в установленому порядку. Ознайомитися із станом обладнання, що обслуговується, по записам у змінному журналі та приладам.

3. Вимоги безпеки під час виконання роботи

3.1. Боцман має виконувати тільки ту роботу, по якій пройшов навчання, інструктаж з охорони праці і до якої допущений працівником, відповідальним за безпечне виконання робіт, згідно зі своєю професійною підготовкою і кваліфікацією.

3.2. Не передоручати свою роботу іншим особам.

3.3. Забороняється підходити до діючих установок, машин, на яких працюють інші робітники, і відволікати їх сторонніми розмовами, вмикати або вимикати (крім аварійних випадків) обладнання, транспортні та вантажопідйомні механізми, робота на яких не доручена, заходити за огородження небезпечних зон, в зони технологічних проходів.

3.4. Необхідно беззастережно дотримуватися вимог інструкції по експлуатації машин, механізмів, обладнання, яке використовується в роботі.

3.5. Боцман повинен дотримуватися правил переміщення на судні, користуватися тільки відведеними для руху проходами. Не захаращувати встановлені проходи і проїзди.

3.6. Працівник має дотримуватися режиму праці та відпочинку залежно від тривалості та виду трудової діяльності (раціональний режим праці та відпочинку передбачає дотримання перерв), зберігати і приймати їжу тільки у встановлених і спеціально обладнаних місцях.

3.7. Працівник має дотримуватися вимог та приписів знаків безпеки, сигнальних кольорів і розмітки; вміти надавати домедичну допомогу потерпілим при нещасних випадках; знати номери телефонів для виклику екстрених служб (пожежної охорони, швидкої медичної допомоги, аварійної служби газового господарства і т.д.) і термінового інформування безпосереднього і вищих керівників, місце зберігання аптечки, шляхи евакуації людей при надзвичайних ситуаціях.

3.8. Під час роботи необхідно використовувати тільки справне обладнання, інвентар та тару.

3.9. Не використовувати для роботи та сидіння випадкові предмети (ящики, бочки тощо), обладнання.

3.10. Усі якірно-швартівні та буксирні роботи потрібно виконувати під керівництвом безпосереднього керівника робіт. Усі дії, пов'язані з подачею, віддачею, кріпленням, травленням та вибором швартовних кінців, пуск якірних та швартовних механізмів необхідно виконувати лише за його командою. До управління якірно-швартівними та буксирними механізмами допускаються лише навчені члени екіпажу.

3.11. Не допускається працювати із сталевими тросами без захисних рукавиць. При роботі в рукавицях треба вживати запобіжних заходів, що виключають можливість затягування рукавиці в рухомі частини механізмів. Особливу обережність слід проявляти під час роботи у вологих рукавицях. Працювати в замаслених рукавицях не допускається – їх слід замінити.

3.12. При роботі зі сталевими та рослинними тросами не допускається перебувати та тримати руки ближче 1 м від барабанів, кнехтів, блоків та інших пристроїв, з яких вибирається ходовий кінець троса. При роботі з тросами із синтетичних матеріалів ця відстань має бути не менше ніж 2 м.

3.13. Не допускається знаходитись поблизу сильно натягнутих тросів, а також на лінії напрямку натягу як попереду, так і позаду місця дотику тросу з механізмами або пристроєм для закріплення або зміни напрямку тяги.

3.14. Не допускається ставити ноги у петлі тросів.

3.15. Стрибати на причал із судна до встановлення трапа не допускається.

3.16. Не допускається підбирати або закріплювати швартівний трос до підтвердження з берега або судна про його закріплення, а також розпочинати роботи без попередження осіб, які прийняли швартовний кінець.

3.17. Під час подачі швартівних тросів на берег або на судно не допускається перебувати всередині бухт шлагів рознесеного троса. нерівності, що утворилися, потрібно розігнати до подачі шварта.

3.18. При накладанні швартовного троса на кнехти або бітенги руки слід тримати із зовнішнього боку.

3.19. Ходовий кінець швартовного троса на плавзасобі слід закріплювати тросом рослинним так, щоб його можна було легко віддати.

3.20. При витягуванні троса на плавзасіб не допускається перебувати в кормовій його частині.

3.21. Подавати швартівні троси на берег або інші судна слід за допомогою кидального кінця або лінемету. Подавати кидальний кінець або лин можна тільки після застереження «Бережись!». Для подачі попереджувального окрику під час використання лінемету застосовуються електромегафони, трансляція суден.

3.22. При швартувальних роботах не допускається:

• перебувати стороннім особам у місцях виконання швартувальних робіт, а також працівникам, які не беруть участь у швартувальних операціях;
• керувати швартовними механізмами особам, які не призначені для цієї роботи;
• застосовувати для швартовних робіт жорсткі сталеві троси;
• подавати, вибирати, витравлювати, закріплювати та віддавати швартівний трос, а також пускати в дію швартівний механізм без команди особи, яка керує швартовними операціями;
• працювати усередині шлагів троса, рознесеного по палубі;
• гасити інерцію судна натягом швартівних тросів, а також віддавати та кріпити троси за наявності непогашеної інерції судна;
• подавати швартівні троси, що мають нерівності та необрубані кінці обірваних дротів;
• кріпити троси на швартовних барабанах навіть на нетривалий час;
• перетравлювати або вибирати троси під час роботи людей у стосів та роульсів;
• витравлювати троси з бухт;
• накладати, знімати або перетравлювати шлаги троса на обертових швартовних барабанах;
• вибирати троси, що пробуксовують на швартовних барабанах;
• віддавати стопор із троса, не закріпленого на кнехтах;
• вибирати або стравлювати троси під час роботи з ними у стосів і роульсів, а також притискати їх до палуби або швартування ногою або рукою;
• перебувати всередині кута, утвореного швартовим, поданим через стос або відвідний роульс, та напрямом тяги;
• подавати кормові швартові під час роботи машини;
• застосовувати ланцюгові стопори для стопоріння рослинних та синтетичних тросів;
• перебувати на лінії натягу стопора особі, яка працює з ним;
• вибирати на судні трос до тих пір, поки з плавзасобу не будуть скинуті шлаги, що залишилися, і воно не відійде в бік від скинутого троса;
• застосовувати кранці з коротким кінцем, що вимагають витягування рук за борт;
• вибирати заведений на бочку швартування трос у той час, коли на бочці знаходиться хто-небудь з людей.

3.23. Після закінчення швартовних операцій усі зайві троси мають бути прибрані, а швартовні механізми вимкнені.

3.24. Перед початком роботи з віддачі якорю, втягування його у клюз та підриву за допомогою ходу судна необхідно:

переконатися у відсутності людей на ланцюговій скриньці;

перевірити справність якірного пристрою;

переконатися у відсутності під носовим підзором інших плавзасобів.

3.25. Віддачу якорів, зняття та накладення стопорів на якір-ланцюг, його витравлювання та вибірку треба проводити тільки за командою з містка.

3.26. Не допускається знаходитися поблизу та на лінії руху якір-ланцюга під час віддачі та підйому якорів.

3.27. При віддачі якорів у разі відсутності прозорого захисного екрану необхідно працювати в захисних окулярах для запобігання попаданню бруду та частинок іржі при витравленні ланцюга.

3.28. Не допускається проводити будь-які роботи з якірним пристроєм під час стоянки судна в доці без погодження з адміністрацією доку. Перед початком роботи з якірним пристроєм необхідно переконатися у відсутності людей доку під якорем.

3.29. При перевірці якірного механізму на холостому ходу не допускається пускати його в дію, попередньо не переконавшись у роз'єднанні ланцюгового барабана.

3.30. При стоянці біля причалів не допускається залишати якорі в клюзах закріпленими лише на стрічкових стопорах; якір-ланцюг потрібно закріпити додатковим стопорним пристроєм.

3.31. При буксируванні закладку буксирного троса на гак робити слід таким чином, щоб при будь-якому натягу буксирного троса була забезпечена його швидка і безпечна віддача.

3.32. Віддавати буксирний трос з гака або кнехтів на суднах, що буксирують і буксируються, допускається тільки за командою особи, яка керує буксируванням.

3.33. При віддачі троса з крюка буксируючого судна або кнехтів буксированого судна не допускається стояти поблизу та попереду них.

3.34. Віддавати буксирний трос з гака потрібно за точкою кріплення гака з відстані не менше 1,5 м.

3.35. Під час буксирування не допускається знаходитися поблизу буксирного троса та крюка між буксирними арками та попереду буксирної лебідки.

3.36. У разі застосування невідкидних крюків віддача буксирного троса однією людиною не допускається. При цьому братися за вогон слід лише з бічної частини петлі. Після зняття з гака буксирний трос віддається повільно.

3.37. Спуск та підйом плавзасобів допускаються з дозволу безпосереднього керівника робіт та під його безпосереднім керівництвом.

3.38. При знаходженні в плавзасобах необхідно мати при собі рятувальні жилети або нагрудники та одяг, що відповідає метеоумовам. Посадка у плавзасоби дозволяється лише за наявності одягнених рятувальних жилетів чи нагрудників. Рятувальні жилети та нагрудники дозволяється знімати лише після виходу з плавзасобу на палубу судна або на причал.

3.39. Посадка в плавзасіб виконується тільки за командою та вказаним способом (з палуби, по шкентелі з мусингами, по штормтрапу). Вихід із плавзасобів дозволяється тільки по трапу або штормтрапу.

3.40. У плавзасобі не допускається стояти на бортах і транцевій дошці, ходити банками, тримати руки на планширі при підході чи відході плавзасобу від борту судна чи причалу, переміщатися без дозволу плавзасобом.

3.41. Не допускається підйом плавзасобів із вантажем чи пасажирами.

3.42. При використанні забортних трапів для посадки (висадки) людей трапи повинні бути підняті настільки, щоб унеможливити перекидання плавзасобів, а також можливість ударів по трапу та травматизму людей, що знаходяться на плавзасобах та на трапі.

3.43. Не допускається виконання забортних робіт між бортами двох плавзасобів, що стоять лагом, або між бортом і причалом, а також при стоянці плавзасобу в доці. У місцях виконання робіт за бортом має бути рятувальний круг з кидальним кінцем.

3.44. Під час вантажно-розвантажувальних робіт не допускається:

• стояти під вантажною стрілою чи стрілою крана;
• стояти на палубі чи лінії руху вантажу;
• направляти шкентель руками під час роботи лебідки;
• змащувати механізми та троси.

3.45. Спускатися в трюм і підніматися з нього можна тільки по одному, тримаючись за поручні обома руками.

Забороняється спускатися в трюм та підніматися з нього з будь-якими предметами, інструментом у руках, а також при одночасному підйомі (спуску) вантажів або вантажозахоплювальних пристроїв.

3.46. При проведенні підготовчих робіт перед фарбуванням (приготування фарб, додавання розчинників, очищення від іржі, старої фарби, у тому числі й травлення їдкими лугами) необхідно надіти запобіжні окуляри, рукавички.

3.47. Фарбування з лісів слід виконувати за наявності огорож на лісах, дотримуючись усіх запобіжних заходів.

3.48. При фарбуванні бортів корпусу з плотика потрібно вдягнути рятувальний жилет.

3.49. Не допускається залишатися тривалий час у щойно пофарбованому приміщенні.

3.50. Під час виконання робіт із застосуванням інструменту ударної дії необхідно використовувати засоби захисту очей та засоби захисту рук від механічних впливів.

3.51. Допоміжні операції (прибирання, змащення, чищення, зміну інструменту та пристроїв, регулювання запобіжних та гальмівних пристроїв), а також роботи з технічного обслуговування та ремонту обладнання слід виконувати при вимкненому обладнанні. Виконання допоміжних операцій, а також робіт з технічного обслуговування та ремонту на обладнанні, що працює, не допускається.

Не допускається очищення (прибирання) обладнання, машин та виробів шляхом обдування стисненим повітрям.

3.52. Сміття, обтиральні матеріали та інші виробничі відходи необхідно збирати в металеві ящики з кришками, що щільно закриваються.

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. Після закінчення роботи працівник зобов'язаний:

• відключити (зупинити) обладнання, пристрої, механізми та апаратуру; очистити їх і за потреби змастити;
• упорядкувати робоче місце та територію навколо нього;
• після закінчення швартовних операцій усі зайві троси прибрати, а швартовні механізми вимкнути;
• при стоянці біля причалу або на рейді якір-ланцюг закріпити додатковим пристроєм;
• очистити інструмент, спецодяг та інші ЗІЗ, прибрати їх у відведені для зберігання місця;
• повідомити безпосереднього керівника про всі недоліки, що впливають на безпеку праці, виявлені під час роботи, та вжиті заходи щодо їх усунення.

4.2. По завершенні всіх робіт необхідно вимити руки та обличчя теплою водою з милом або аналогічними за дією змиваючими засобами, при можливості прийняти душ.

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. За можливості не створювати паніки, приступити до ліквідації аварійної ситуації.

5.2. Не допускати в небезпечну зону сторонніх осіб. Попередити про те, що сталося, безпосереднього керівника. Якщо є постраждалі, надати їм домедичну допомогу; за необхідності викликати екстрену (швидку) медичну допомогу.

5.3. У разі виникнення аварійної ситуації необхідно:

• негайно припинити роботу;
• вжити заходів щодо евакуації людей та рятування матеріальних цінностей;
• за необхідності відключити від електромережі технологічне обладнання та електроінструменти.

5.4. Надання домедичної допомоги.

5.4.1. Надання домедичної допомоги у разі отруєння невідомою речовиною.

Токсичні речовини можуть потрапити в організм постраждалих такими шляхами:

1) через шлунково-кишковий тракт: при вживанні їжі або під час контакту отруйних речовин зі слизовою оболонкою ротової порожнини (ліки, речовини, які обпікають, мийні засоби, пестициди, гриби, рослини та інші різноманітні хімічні речовини);

2) через дихальні шляхи: вдихання отруйних газів, парів та аерозолів (чадний газ; окис азоту; пари хлору, аміаку, клею, барвників, органічних розчинників тощо);

3) через шкіру та слизові оболонки: під час потрапляння на шкіру та в очі отруйних речовин у вигляді рідини, аерозолю (розчинники, пестициди тощо);

4) як ін’єкції: укуси комах, тварин або змій. Під час ін’єкційного введення ліків або наркотичних речовин.

Ознаки, які вказують на гостре отруєння: відчуття «піску» або різь в очах, світлобоязнь; опіки на губах, на язику або шкірі; біль у роті, горлі, грудях або животі, яка посилюється під час ковтання та дихання; підвищене слиновиділення, нудота, блювота (зі специфічним запахом, залишками отруйних речовин, кров’ю); порушення дихання (задуха, гучне дихання, зміна тембру голосу, кашель); пітливість, діарея, незвичайна поведінка постраждалого (збудження, марення); м’язові посмикування, судоми, запаморочення; незвичайний колір шкіри (бліда, малинова, синюшна).

Послідовність дій під час надання домедичної допомоги постраждалим у разі підозри на гостре отруєння невідомою речовиною:

1) насамперед переконатися у відсутності небезпеки;

2) заспокоїти постраждалого та пояснити свої подальші дії;

3) оглядаючи місце події, звернути увагу на ознаки, які можуть свідчити про гостре отруєння: неприємний різкий запах, полум’я, дим, відкриті чи перекинуті посудини, посудини з-під ліків та алкогольних напоїв, відкрита аптечка, використані шприци тощо;

4) уточнити, що саме та в якій кількості вживав постраждалий;

5) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести постраждалого в стабільне положення;

7) в разі потрапляння отруйної речовини в очі та/або на шкіру промити уражену ділянку великою кількістю чистої води кімнатної температури, протягом щонайменше 15–20 хвилин. За наявності хімічних опіків (після промивання водою) накласти стерильну пов'язку на місце опіку;

8) знайдені посудини, шприци, упаковки тощо слід зберегти та передати працівникам бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

10) в разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно здійснити виклик екстреної медичної допомоги;

11) за можливості зібрати у постраждалого чи оточуючих максимально можливу інформацію стосовно обставин отруєння. Всю отриману інформацію передати працівникам бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або диспетчеру прийому виклику.

5.4.2. Надання домедичної допомоги у разі ураження електричним струмом.

Порядок надання домедичної допомоги постраждалому в разі ураження електричним струмом:

1) насамперед переконатися у відсутності небезпеки;

2) якщо постраждалий у притомному стані, заспокоїти та пояснити свої наступні дії;

3) викликати екстрену медичну допомогу та дотримуватись вказівок диспетчера прийому виклику;

4) якщо постраждалого уражено блискавкою, торкатися його та надавати йому необхідну допомогу безпечно (допомогу слід надавати відповідно до наявних пошкоджень);

5) якщо постраждалого уражено електричним струмом:

– щодо непритомного постраждалого впевнитись, що дія електричного струму на нього припинена;

– всі дії щодо припинення дії електричного струму слід здійснювати за умови проходження відповідного навчання або здійснити виклик за єдиним телефонним номером системи екстреної допомоги населенню 112;

– у разі припинення дії електричного струму на постраждалого слід надати йому домедичну допомогу відповідно до наявних пошкоджень;

6) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) у разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно здійснити виклик екстреної медичної допомоги;

8) за можливості зібрати у постраждалого чи оточуючих максимально можливу інформацію стосовно обставин отримання травми. Всю отриману інформацію передати працівникам бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або диспетчеру служби екстреної медичної допомоги.

5.4.3. Надання домедичної допомоги у разі масивної зовнішньої кровотечі.

Ознаками масивної зовнішньої кровотечі є будь-що з наведеного:

1) швидке, інтенсивне витікання крові з рани;

2) пульсуючий характер кровотечі (кров б'є фонтаном);

3) пляма крові біля постраждалого, яка швидко збільшується;

4) значне просякнення одягу постраждалого кров'ю;

5) повна чи часткова ампутація кінцівки вище рівня кисті чи ступні;

6) непритомний стан постраждалого без ознак черепно-мозкової травми, за наявності зовнішньої кровотечі;

7) ознаки порушення перфузії: бліда шкіра, холодні кінцівки тощо, за наявності зовнішньої кровотечі.

Послідовність дій під час надання домедичної допомоги постраждалим у разі масивної зовнішньої кровотечі:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) покликати на допомогу оточуючих. Якщо випадкових свідків декілька слід звертатись до конкретної особи;

3) за наявності, перед початком надання домедичної допомоги використати засоби індивідуального захисту: рукавички, маску, захист очей;

4) в разі кровотечі з рани кінцівки та з можливістю її чіткої візуалізації:

а) здійснити максимально можливий тиск на рану руками;

б) накласти стискаючу пов’язку та оцінити її ефективність;

в) якщо кровотеча зупинилась, заспокоїти постраждалого та здійснити виклик екстреної медичної допомоги та дотримуватись вказівок диспетчера прийому виклику;

г) якщо кровотеча не зупинилась, накласти кровоспинний джгут;

ґ) після накладання кровоспинного джгута оцінити його ефективність:

– якщо кровотеча зупинена, записати точний час накладання кровоспинного джгута безпосередньо на кровоспинному джгуті або іншому видимому місці;

– якщо є відповідний навик, перевірити наявність пульсу на кінцівці нижче накладання кровоспинного джгута, та, за його наявності, здійснити додатковий тиск кровоспинним джгутом та/або накласти додатковий кровоспинний джгут, як описано нижче;

– якщо кровотеча не зупинилась, слід збільшити тиск кровоспинного джгута та/або накласти ще один кровоспинний джгут вище першого джгута;

– якщо накладання другого кровоспинного джгута не ефективно або відсутня можливість його накладання, слід здійснювати прямий тиск на рану руками до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або виконати тампонування рани;

5) в разі кровотечі з рани кінцівки без можливості її чіткої візуалізації:

а) накласти кровоспинний джгут максимально високо на кінцівку;

б) заспокоїти постраждалого та пояснити подальші дії;

в) розрізати одяг на кінцівці, якщо можливо;

г) оцінити ефективність накладання кровоспинного джгута:

– якщо кровотеча зупинена, записати точний час накладання кровоспинного джгута безпосередньо на кровоспинному джгуті або іншому видимому місці;

– якщо є відповідний навик, перевірити наявність пульсу на кінцівці нижче накладання кровоспинного джгута, та за його наявності здійснити додатковий тиск кровоспинним джгутом та/або накласти додатковий кровоспинний джгут як описано нижче;

– якщо кровотеча не зупинилась, слід збільшити тиск кровоспинного джгута та/або накласти ще один кровоспинний джгут залежно від місця локалізації рани;

– якщо накладання другого кровоспинного джгута не ефективно або відсутня можливість його накладання, слід здійснювати прямий тиск на рану руками до приїзду бригади (швидкої) екстреної медичної допомоги або виконати тампонування рани;

ґ) не знімати та не послабляти кровоспинний джгут до приїзду бригади (швидкої) екстреної медичної допомоги.

5.4.4. Надання домедичної допомоги в разі переломів кінцівок.

Послідовність дій під час надання домедичної допомоги постраждалим у разі підозри на перелом кісток кінцівок:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) заспокоїти постраждалого та пояснити свої подальші дії;

3) здійснити виклик екстреної медичної допомоги та дотримуватись вказівок диспетчера прийому виклику;

4) якщо у постраждалого ознаки відкритого перелому:

а) розрізати одяг та оглянути рану;

б) якщо є кровотеча з рани, діяти відповідно Порядку надання домедичної допомоги постраждалим при масивній зовнішній кровотечі, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2022 № 441;

в) накласти стерильну, чисту пов'язку на рану;

г) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

ґ) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів. Здійснювати іммобілізацію тільки за умови проходження відповідного навчання, визначити дистальний пульс на кінцівці до та після іммобілізації;

5) якщо у постраждалого ознаки закритого перелому:

а) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

б) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів. Здійснювати іммобілізацію тільки за умови проходження відповідного навчання, визначити дистальний пульс на кінцівці до та після іммобілізації;

6) вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

7) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) в разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно здійснити виклик екстреної медичної допомоги;

9) за можливості зібрати у постраждалого максимально можливу кількість інформації стосовно обставин травми та обставинах при її отримання. Всю отриману інформацію передати членам бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або диспетчеру прийому.

5.4.5. Надання домедичної допомоги у разі термічних опіків.

Розрізняють опіки чотирьох ступенів:

1) I ступінь (еритема) – почервоніння шкіри, набряклість і біль;

2) II ступінь (утворення пухирів) – сильний біль із інтенсивним почервонінням, відшаруванням епідермісу з утворенням міхурів, наповнених прозорою або каламутною рідиною;

3) III ступінь: некроз всієї товщі шкіри з утворенням щільного струпу, під яким перебувають ушкоджені тканини;

4) IV ступінь (обвуглення): виникає при впливі на тканини дуже високих температур (полум’я, розплавлений метал тощо); частіше при пожежах та аваріях на автотранспорті (ДТП), в літаках, нещасні випадки на шахтах; результат таких опіків – ушкодження м’язів, сухожиль, кісток.

Послідовність дій під час надання домедичної допомоги постраждалим з термічними опіками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) припинити дію високої температури на постраждалого, за необхідності зняти тліючий одяг;

3) зняти прикраси, які є на ділянці опіку;

4) заспокоїти постраждалого та пояснити свої подальші дії;

5) здійснити виклик екстреної медичної допомоги та дотримуватись вказівок диспетчера прийому виклику;

6) охолодити місце опіку шляхом промивання протягом щонайменше 20 хв водою кімнатної температури (якщо площа опіку не перевищує 20% у дорослих або 10% у дітей);

7) після охолодження накласти на місце опіку чисту, стерильну суху марлеву пов’язку. Пов’язка не повинна здійснювати тиск на м’які тканини;

8) за наявності міхурів не слід їх пошкоджувати. В разі випадкового пошкодження міхурів накласти пов’язки, як описано вище;

9) при опіках більше ніж 20% площі тіла у дорослих або 10% у дітей потрібно накрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

10) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

11) в разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги;

12) за можливості зібрати у постраждалого чи оточуючих максимально можливу інформацію стосовно обставин отримання травми. Всю отриману інформацію передати фахівцям бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або диспетчеру служби екстреної медичної допомоги.

5.4.6. Надання домедичної допомоги у разі переохолодження.

Розрізняють чотири ступені відмороження:

1) I ступінь – шкіра постраждалого блідого кольору, незначно набрякла, чутливість знижена або повністю відсутня;

2) II ступінь – у ділянці відмороження утворюються пухирі, наповнені прозорою або білою рідиною; характерні підвищення температури тіла, охолодження;

3) III ступінь – омертвіння шкіри: з’являються пухирі, наповнені рідиною темно-червоного або темно-бурого кольору; навколо омертвілої ділянки розвивається запальний вал (демаркаційна лінія); характерний розвиток інтоксикації – охолодження, потовиділення, значне погіршення самопочуття, апатія;

4) IV ступінь – поява пухирів, наповнених чорною рідиною. У постраждалого наявні ознаки шоку.

Послідовність дій під час надання домедичної допомоги постраждалим з переохолодженням/відмороженням:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) припинити дію низької температури на постраждалого;

3) заспокоїти постраждалого та пояснити свої подальші дії;

4) здійснити виклик екстреної медичної допомоги та дотримуватись вказівок диспетчера прийому виклику;

5) якщо у постраждалого ознаки загального переохолодження:

а) усунути дію несприятливих факторів зовнішнього середовища, перемістити постраждалого у тепле приміщення;

б) зняти з постраждалого холодний, вологий одяг;

в) якщо постраждалий у притомному стані, дати безалкогольні теплі напої;

6) якщо у постраждалого ознаки відмороження:

а) усунути дію несприятливих факторів зовнішнього середовища, перемістити постраждалого у тепле приміщення;

б) обережно, без зусиль зняти з постраждалого холодний, вологий одяг/взуття;

в) накласти на уражені ділянки тіла чисті, стерильні, сухі марлеві пов'язки, без здійснення додаткового тиску на тканини;

г) за необхідності знерухомити уражені кінцівки;

ґ) якщо постраждалий у свідомості, дати безалкогольні теплі напої;

д) не масажувати і не розтирати уражені ділянки, не застосовувати місцево джерела тепла;

е) не пошкоджувати наявні на місці обмороження міхурі;

7) накрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

8) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) в разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги;

10) за можливості зібрати у постраждалого чи оточуючих максимально можливу інформацію стосовно обставин отримання травми. Всю отриману інформацію передати фахівцям бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або диспетчеру служби екстреної медичної допомоги.

5.5. У разі виникнення пожежі приступити до гасіння наявними засобами пожежогасіння; за необхідності викликати бригаду пожежної охорони.

5.6. Виконувати всі вказівки керівника щодо усунення аварійної ситуації.

ПОГОДЖУЮ

З інструкцією з охорони праці ознайомлений (-а):
__________ ________________
(підпис) (Ім’я ПРІЗВИЩЕ)

_______________

(дата)