_____________________________________________________________________ 
(повне найменування підприємства із зазначенням підпорядкованості) 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО: 

Наказ _______________________ 

(посада роботодавця і

_________________________________ 

найменування підприємства)

_____________________ № ______ 

(число, місяць, рік) 

 

Інструкція з охорони праці № ______ 
для лаборанта лабораторії зерна

1. Загальні положення

1.1. Ця інструкція встановлює вимоги з охорони праці для лаборанта лабораторії зерна (далі – лаборант), який виконує роботи в зерновій (аграрній) лабораторії підприємства, включаючи відбір проб зерна та продуктів його переробки, проведення органолептичних і фізико-хімічних випробувань (визначення вологості, сміттєвої та зернової домішки, клейковини, білка, числа падіння, натури зерна тощо), роботу з лабораторним обладнанням та реактивами. За невиконання вимог цієї інструкції лаборант несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.

1.2. Робочим місцем лаборанта є лабораторія, оснащена спеціалізованим обладнанням (вологоміри, сушильні шафи, ваги, млини лабораторні, прилади для визначення клейковини, числа падіння, білка, ситові аналізатори тощо), витяжною вентиляцією, електроприладами, а також виробничі приміщення підприємства (склади, елеватори, зерносховища, завальні ями) у разі здійснення відбору проб зерна.

1.3. Основні завдання лаборанта по зерну:

• відбір середніх і точкових проб зерна із транспортних засобів, складів, силосів;

• підготовка проб до аналізу (подрібнення, просіювання, виділення навісок);

•  проведення органолептичної оцінки (колір, запах, наявність сторонніх домішок); 

• визначення фізико-хімічних показників (вологість, засміченість, клейковина, білок, число падіння тощо); 

• ведення журналів обліку, оформлення протоколів випробувань;

• контроль правильності зберігання проб та реактивів; 

• дотримання вимог безпеки та санітарно-гігієнічних норм.

1.4. До самостійної роботи допускаються особи, які:

• досягли 18-річного віку;

• мають професійну освіту або кваліфікацію;

• пройшли попередній медичний огляд і не мають медичних протипоказань;

• пройшли вступний і первинний інструктажі з охорони праці, навчання, стажування та перевірку знань з питань охорони праці;

• мають групу з електробезпеки не нижче І для роботи з електроприладами;

• пройшли навчання і перевірку знань безпечних методів роботи;

• вміють надавати домедичну допомогу.

1.5. Лаборант зобов’язаний:

• дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку;

• забезпечувати особисту безпеку та безпеку оточуючих під час виконання робіт;

• використовувати засоби індивідуального та колективного захисту (ЗІЗ) за призначенням;

• знати і виконувати інструкції з експлуатації лабораторного обладнання;

• знати розташування первинних засобів пожежогасіння та вміти ними користуватися;

• повідомляти керівника про нещасні випадки, несправності обладнання чи небезпечні ситуації;

• дотримуватися вимог знаків безпеки, норм пожежної безпеки та санітарних норм.

1.6. Основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

• фізичні: зерновий пил (ризик алергічних реакцій, захворювань органів дихання), вібрація від обладнання, недостатнє освітлення, тривале перебування в статичній позі; 

• механічні: рухомі частини млинів, подрібнювачів, сит;

• електричні: ураження електричним струмом через несправність електроприладів чи порушення ізоляції;

• термічні: підвищена температура сушильних шаф; 

• хімічні: контакт із мийними та хімічними реагентами;

• фізичне перевантаження під час відбору проб; 

• ризик падіння під час роботи на території елеватора або складу.

1.7. Лаборант забезпечується спецодягом та ЗІЗ відповідно до встановлених норм:

• халат лабораторний – 12 місяців; 

• взуття закрите з нековзкою підошвою – 12 місяців; 

• рукавички (бавовняні, нітрилові) – до зносу;

• захисні окуляри – до зносу; – респіратор (при роботі в запилених зонах) – до зносу; 

• сигнальний жилет (при роботі на території підприємства) – 12 місяців.

1.8. Додаткові ЗІЗ видаються за результатами оцінки ризиків.

1.8. Особистий та спеціальний одяг зберігається окремо у в індивідуальних шафах у спеціально облаштованих приміщеннях або місцях.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Перед початком роботи лаборант зобов’язаний:

• одягнути спецодяг та ЗІЗ;

• отримати завдання від керівника, уточнити план робіт, включаючи місця відбору проб; 

• перевірити наявність необхідного інвентарю для відбору проб; 

2.2. Оглянути робочу зону у приміщенні лабораторії:

• переконатися у відсутності сторонніх осіб;

• перевірити стан робочих поверхонь (відсутність забруднень, вологи);

• оцінити рівень освітлення робочого місця;

• перевірити проходи, усунути захаращення;

• переконатися в справності витяжної вентиляції.

2.3. Перед відбором проб у виробничих приміщеннях:

• отримати дозвіл відповідальної особи; 

• переконатися у зупинці рухомого обладнання;

•  оцінити стан підлоги та проходів; 

• використовувати сигнальний жилет.

2.4. Перевірити наявність вогнегасника, аптечки та засобів зв’язку.

2.5. У разі виявлення несправностей до роботи не приступати.

3. Вимоги безпеки під час роботи

3.1. Під час роботи лаборант повинен:

• працювати уважно, не відволікатися;

•  підтримувати порядок на робочому місці;

• використовувати ЗІЗ; 

• дотримуватись правил користування обладнанням згідно з інструкціями виробника;

• роботу з хімічними добавками проводити у витяжній шафі, у захисних рукавичках та окулярах;

• не залишати працююче обладнання без нагляду.

3.2. При відборі проб зерна:

• не проводити відбір під час роботи транспортерів;

• уникати перебування під підвішеними вантажами;

• не нахилятися в глибокі бункери без страхування.

3.3. При роботі з лабораторним млином, ситами:

• не відкривати захисні кришки під час роботи; 

• не очищати обладнання при увімкненому живленні.

3.4. При визначенні вологості у сушильній шафі:

• використовувати термостійкі рукавиці; 

• не торкатися нагрітих поверхонь.

3.5. При роботі з реактивами:

• працювати у рукавичках та окулярах;

• уникати вдихання парів; 

• зберігати реактиви в маркованій тарі.

3.6. Забороняється:

• працювати без ЗІЗ; 

• вживати їжу, пити чи курити в лабораторії чи виробничих приміщеннях;

•  користуватися несправним обладнанням; 

• допускати сторонніх осіб до робочої зони;

• залишати реактиви без нагляду.

3.7. У разі виявлення несправностей обладнання, інструментів чи небезпечних умов (розлив реактивів, небезпечні умови у виробничих зонах) негайно припинити роботу, ізолювати зону та повідомити керівника.

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. Вимкнути обладнання та від’єднати його від мережі.

4.2. Очистити робоче місце від пилу та залишків зерна.

4.3. Утилізувати відходи згідно з установленим порядком.

4.4. Зняти спецодяг, вимити руки.

4.5. Повідомити керівника про виявлені несправності.

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. У випадку виникнення ознак пожежі (горіння):

• негайно повідомити про це за телефоном 101. При цьому необхідно назвати місцезнаходження об’єкта, вказати кількість поверхів будинку, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище;

• повідомити безпосередньому керівнику або посадовій особі. 

• вжити (за можливості) заходів щодо евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі первинними засобами пожежогасіння та збереження матеріальних цінностей;

• сповістити про пожежу керівника чи відповідну компетентну посадову особу;

• здійснити в разі необхідності відключення електроенергії (за винятком систем протипожежного захисту) за можливості здійснити заходи, що сприяють запобіганню розвитку пожежі та задимленню будинку;

• організувати зустріч підрозділів оперативно-рятувальної служби, надати їм допомогу у виборі найкоротшого шляху для під’їзду до осередку пожежі та в установці техніки на зовнішні джерела водопостачання;

• одночасно з гасінням пожежі організувати евакуацію і захист матеріальних цінностей.

5.2. Місце, де стався нещасний випадок, аварія, пожежа за можливістю зберігати в тому стані, при якому воно сталося, якщо немає загрози для працівників та навколишнього середовища.

5.3. Постраждалим під час пожежі, аварії, нещасного випадку надати домедичну допомогу та викликати швидку медичну допомогу за номером 103.

В усіх випадках повідомити керівництво підприємства та дотримуватись вказівок керівництва.

5.4. Електротравми:

Порядок надання домедичної допомоги постраждалому в разі ураження електричним струмом:

1) насамперед переконатися у відсутності небезпеки;

2) якщо постраждалий у притомному стані, заспокоїти та пояснити свої наступні дії;

3) викликати екстрену медичну допомогу та дотримуватись вказівок диспетчера прийому виклику;

4) якщо постраждалого уражено блискавкою, торкатися його та надавати йому необхідну допомогу безпечно (допомогу слід надавати відповідно до наявних пошкоджень);

5) якщо постраждалого уражено електричним струмом:

– щодо непритомного постраждалого впевнитись, що дія електричного струму на нього припинена;

– всі дії щодо припинення дії електричного струму слід здійснювати за умови проходження відповідного навчання або здійснити виклик за єдиним телефонним номером системи екстреної допомоги населенню 112;

– у разі припинення дії електричного струму на постраждалого слід надати йому домедичну допомогу відповідно до наявних пошкоджень;

6) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) у разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно здійснити виклик екстреної медичної допомоги;

8) за можливості зібрати у постраждалого чи оточуючих максимально можливу інформацію стосовно обставин отримання травми. Всю отриману інформацію передати працівникам бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або диспетчеру служби екстреної медичної допомоги.

5.5. Механічні травми:

Ознаками масивної зовнішньої кровотечі є будь-що з наведеного:

1) швидке, інтенсивне витікання крові з рани;

2) пульсуючий характер кровотечі (кров б'є фонтаном);

3) пляма крові біля постраждалого, яка швидко збільшується;

4) значне просякнення одягу постраждалого кров'ю;

5) повна чи часткова ампутація кінцівки вище рівня кисті чи ступні;

6) непритомний стан постраждалого без ознак черепно-мозкової травми, за наявності зовнішньої кровотечі;

7) ознаки порушення перфузії: бліда шкіра, холодні кінцівки тощо, за наявності зовнішньої кровотечі.

Послідовність дій під час надання домедичної допомоги постраждалим у разі масивної зовнішньої кровотечі:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) покликати на допомогу оточуючих. Якщо випадкових свідків декілька слід звертатись до конкретної особи;

3) за наявності, перед початком надання домедичної допомоги використати засоби індивідуального захисту: рукавички, маску, захист очей;

4) в разі кровотечі з рани кінцівки та з можливістю її чіткої візуалізації:

а) здійснити максимально можливий тиск на рану руками;

б) накласти стискаючу пов’язку та оцінити її ефективність;

в) якщо кровотеча зупинилась, заспокоїти постраждалого та здійснити виклик екстреної медичної допомоги та дотримуватись вказівок диспетчера прийому виклику;

г) якщо кровотеча не зупинилась, накласти кровоспинний джгут;

ґ) після накладання кровоспинного джгута оцінити його ефективність:

– якщо кровотеча зупинена, записати точний час накладання кровоспинного джгута безпосередньо на кровоспинному джгуті або іншому видимому місці;

– якщо є відповідний навик, перевірити наявність пульсу на кінцівці нижче накладання кровоспинного джгута, та, за його наявності, здійснити додатковий тиск кровоспинним джгутом та/або накласти додатковий кровоспинний джгут, як описано нижче;

– якщо кровотеча не зупинилась, слід збільшити тиск кровоспинного джгута та/або накласти ще один кровоспинний джгут вище першого джгута;

– якщо накладання другого кровоспинного джгута не ефективно або відсутня можливість його накладання, слід здійснювати прямий тиск на рану руками до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або виконати тампонування рани;

5) в разі кровотечі з рани кінцівки без можливості її чіткої візуалізації:

а) накласти кровоспинний джгут максимально високо на кінцівку;

б) заспокоїти постраждалого та пояснити подальші дії;

в) розрізати одяг на кінцівці, якщо можливо;

г) оцінити ефективність накладання кровоспинного джгута:

– якщо кровотеча зупинена, записати точний час накладання кровоспинного джгута безпосередньо на кровоспинному джгуті або іншому видимому місці;

– якщо є відповідний навик, перевірити наявність пульсу на кінцівці нижче накладання кровоспинного джгута, та за його наявності здійснити додатковий тиск кровоспинним джгутом та/або накласти додатковий кровоспинний джгут як описано нижче;

– якщо кровотеча не зупинилась, слід збільшити тиск кровоспинного джгута та/або накласти ще один кровоспинний джгут залежно від місця локалізації рани;

– якщо накладання другого кровоспинного джгута не ефективно або відсутня можливість його накладання, слід здійснювати прямий тиск на рану руками до приїзду бригади (швидкої) екстреної медичної допомоги або виконати тампонування рани;

ґ) не знімати та не послабляти кровоспинний джгут до приїзду бригади (швидкої) екстреної медичної допомоги.

5.6. Термічні опіки.

Розрізняють опіки чотирьох ступенів:

1) I ступінь (еритема) – почервоніння шкіри, набряклість і біль;

2) II ступінь (утворення пухирів) – сильний біль із інтенсивним почервонінням, відшаруванням епідермісу з утворенням міхурів, наповнених прозорою або каламутною рідиною;

3) III ступінь: некроз всієї товщі шкіри з утворенням щільного струпу, під яким перебувають ушкоджені тканини;

4) IV ступінь (обвуглення): виникає при впливі на тканини дуже високих температур (полум’я, розплавлений метал тощо); частіше при пожежах та аваріях на автотранспорті (ДТП), в літаках, нещасні випадки на шахтах; результат таких опіків – ушкодження м’язів, сухожиль, кісток.

Послідовність дій під час надання домедичної допомоги постраждалим з термічними опіками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) припинити дію високої температури на постраждалого, за необхідності зняти тліючий одяг;

3) зняти прикраси, які є на ділянці опіку;

4) заспокоїти постраждалого та пояснити свої подальші дії;

5) здійснити виклик екстреної медичної допомоги та дотримуватись вказівок диспетчера прийому виклику;

6) охолодити місце опіку шляхом промивання протягом щонайменше 20 хв водою кімнатної температури (якщо площа опіку не перевищує 20% у дорослих або 10% у дітей);

7) після охолодження накласти на місце опіку чисту, стерильну суху марлеву пов’язку. Пов’язка не повинна здійснювати тиск на м’які тканини;

8) за наявності міхурів не слід їх пошкоджувати. В разі випадкового пошкодження міхурів накласти пов’язки, як описано вище;

9) при опіках більше ніж 20% площі тіла у дорослих або 10% у дітей потрібно накрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

10) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

11) в разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги;

12) за можливості зібрати у постраждалого чи оточуючих максимально можливу інформацію стосовно обставин отримання травми. Всю отриману інформацію передати фахівцям бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або диспетчеру служби екстреної медичної допомоги.

5.7. У разі порізів чи проколів негайно обробити рану антисептиком та звернутися до медпункту.

ПОГОДЖЕНО