В Україні безжально поривають з минулим – залишками радянського спадку, періодом панування однопартійної системи та дружби народів, яка насправді виявилась, м’яко кажучи, підступною. Парламент дуже легко позбувся понад тисячі актів, виданих за часів СРСР, якими часто-густо послуговуються й досі. А ще Верховна Рада України зробила «чистку» глобальних кодексів – Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VІІІ (далі – КЗпП) та Житлового кодексу Української РСР від 30.06.1983 № 5464-Х (на 31-му році незалежності він став Житловим кодексом України).
Зміни в основному термінологічні і внесені вони відповідно до Закону України «Про дерадянізацію законодавства України» від 21.04.2022 № 2215-ІХ (далі – Закон № 2215), який набрав чинності 7 травня.
Автори ресурсу «Дебет-Кредит» проаналізували зміни до КЗпП, які не стали кардинальними щодо прав та обов’язків сторін трудових відносин, проте є важливими для нашої країни.
Зміна термінології
Перше, на що треба зважити, це заміна двох раніше ключових термінів.
Так, «трудящі» стали «працівниками». А «власники та уповноважені ними органи» стали «роботодавцями».
Власне терміном «трудящі» давно ніхто не користується. Навіть у КЗпП термін «працівник» переважає. Тож ця заміна пройде без проблем. Заміну довгого словосполучення «власники та уповноважені ними органи» на коротке слово «роботодавець» можна лише схвалювати.
Але, як і раніше, у КЗпП немає визначень, що ці терміни власне означають!
Утім у ст. 21 КЗпП згадується два типи роботодавців: просто роботодавець і роботодавець – фізична особа. З чого можна зробити висновок, що, як і раніше, роботодавець без будь-яких уточнень – це юрособа або ФОП, а роботодавець – фізична особа – це пересічний громадянин, який вирішив найняти собі працівника, наприклад водія або прибиральницю.
Далі: «народне господарство» замінили на «економіку України».
Водночас заміна термінів відбулась не лише з метою декомунізації, а й заради приведення КЗпП у відповідність до чинного законодавства. Наприклад, термін «навчальні заклади» по тексту замінили на «заклади освіти».
Звільнення без «громадського» стягнення
Ще одна застаріла норма міститься у ст. 40 КЗпП щодо звільнення працівника з ініціативи роботодавця.
Там і досі зберігалася згадка про так зване громадське стягнення, або заходи громадського впливу. Застосування цього заходу на рівні із дисциплінарним стягненням могло бути підставою для звільнення за порушення трудової дисципліни. Або бути підставою для звільнення працівника на рівні із судовим рішенням про дрібну крадіжку. Проте, що це таке і як застосовується, у КЗпП не пояснено.
Тим, хто не жив у радянські часи, варто нагадати про ст. 9 Закону СРСР «Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями» від 17.06.1983 №9500-Х (до речі, закон досі чинний, - ред.), за яким саме трудовий колектив підприємства міг застосувати щодо його членів заходи громадського стягнення/впливу (товариське зауваження, громадську догану) до порушників трудової дисципліни. А ще в СРСР були і товариські суди.
Як не дивно, але ці норми застосовувалися і досі. Наприклад, громадське стягнення як підстава для звільнення розглядалось ВС в постанові від 07.05.2020 у справі № 333/1839/19.
Проте час цих норм минув. Тому трудовий колектив тепер не вирішуватиме, кого звільняти за порушення трудової дисципліни, а кого ні. Це ініціатива виключно роботодавця. Про це ще раз наголошено в оновленій редакції ч.2 ст. 140 КЗпП.
Зауважимо, що громадське як ознака «зникла» і в ст. 62 КЗпП («громадське лихо», загроза псування або загибелі «громадського» майна як підстави для надурочних робіт). Ні, загроза псування/загибелі майна, як і раніше, може бути підставою для призначення надурочних робіт, але вже без конкретизації, чиє це майно.
Праця без «передового» досвіду та «прогресивних» технологій
Ще один відверто радянський термін в КЗпП – це «передовий» досвід, наявний в працівника. Часи передовиків теж вже давно закінчилися. Тому згадки про навички, досвід, трудові якості працівників у КЗпП залишилися, а про «передове» – прибрали (приклад – ч. 4 ст. 85 КЗпП).
Прибрали згадку й про так звані прогресивні технології, які має застосовувати роботодавець заради безпеки та комфорту праці працівників. Їх замінили на «сучасні» (щоправда, без наведення критеріїв сучасності).
Перше робоче місце
Тепер у КЗпП зазначено, що робоче місце студент може знайти за заявкою майбутнього роботодавця не лише після навчання у державному закладі освіти.
Тобто подавати заявки із бажанням отримати на роботу майбутнього випускника цілком легально можна буде і, наприклад, до приватних закладів професійної або вищої освіти. А держава буде виступати гарантом (принаймні за ст. 51 КЗпП) того, що заявник дотримається своїх обіцянок і надасть робоче місце такому випускнику.
Утім працевлаштування випускників державних навчальних закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями, залишається. Їм надається робота за фахом на період не менше трьох років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Профспілки не застаріли, а тому залишаються!
Норми щодо діяльності профспілок з КЗпП не прибрали. Тому встановлені для них гарантії, наведені у ст. 248 КЗпП, залишаються.
Залишаються й інші права працівників впливати на роботодавця. Так, з КЗпП не прибрали згадку про трудовий колектив (інша справа, що його повноваження мають бути визначені законодавством). Зберігатиметься й колективний договір, який укладають між собою роботодавець і працівники. А ще в КЗпП залишиться термін «бригада», а також положення про взаємну відповідальність роботодавця і бригад (ст. 2528 КЗпП).
Замість висновків
Уже очевидно, що трудової реформи внаслідок цих змін не відбулося, та й мета така не ставилась. Проте зміна термінології та скасування радянського підходу до трудового права призведе до змін не лише в КЗпП, а і в підзаконних нормативних актах. Кабмін та відповідні міністерства повинні будуть їх модернізувати найближчим часом (про це свідчать норми п. 3 Перехідних положень Закону № 2215).
Але реформа в нас ще буде, адже Уряду доручили протягом року з дати набрання чинності Законом № 2215 (тобто до 07.05.2023 року) розробити та внести розгляд до ВРУ черговий проєкт Трудового кодексу. Яким він буде, ми побачимо вже у наступному році!