Спеціалісти Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці нагадують, що в нашій державі особи з інвалідністю володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, які закріплені Конституцією України та іншими законодавчими актами.
Люди з інвалідністю мають право працювати на підприємствах, а також займатися підприємницькою чи іншою діяльністю, яка не заборонена законом, тобто реалізовувати свої творчі та виробничі здібності, відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-XII від 21.03.1991 (далі – Закон № 875-XII). При цьому роботодавці, керуючись статтею 18 Закону № 875-XII, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для осіб з інвалідністю, зокрема і спеціальні робочі місця. Нагадаємо, що у статті 19 Закону № 875-XII встановлено норматив у розмірі 4% людей з інвалідністю від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працюють від 8 до 25 осіб, то одне робоче місце.
Важливо, що підприємства, які використовують працю інвалідів, мають створити для них умови праці з урахуванням рекомендацій МСЕК та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників. Для цього, при укладенні трудового договору громадяни з інвалідністю мають надати роботодавцеві, серед іншого, довідку МСЕК та виписку з акта огляду в МСЕК, а також індивідуальну програму реабілітації (частина 2 статті 24 КЗпП).
До бонусів для працівників з інвалідністю можна віднести і відсутність випробувального терміну при прийомі на роботу (частина 3 статті 26 КЗпП), право на роботу на умовах неповного робочого дня/тижня та пільгові умови праці (стаття 172 КЗпП). Роботодавець зобов'язаний на прохання працівника, що має право на неповний робочий час, встановити робочий час тієї тривалості, про яку просить працівник.
Серед гарантій, що надаються працівникам з інвалідністю, передбачено, наступне:
- інвалідність є поважною причиною для розірвання строкового трудового договору на прохання працівника;
- при скороченнях переважне право на роботу надається інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993;
- залучення до роботи в нічний час та до надурочних можливе лише за згодою особи і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям;
- переведення на легшу роботу, відповідно до медичного висновку, може бути за бажанням особи з інвалідністю тимчасово або без обмеження строку. При такому переведенні протягом 2 тижнів за працівником зберігається середня заробітна плата.
У деяких випадках на весь час виконання нижче оплачуваної роботи зберігається попередня середня зарплата працівника або надається матеріальне забезпечення за соцстрахуванням. Також може надаватися забезпечення за рахунок Пенсійного фонду України. Якщо у разі переведення на легшу роботу відповідно до медичних рекомендацій виникає потреба у перепідготовці працівника, то її організовує роботодавець у випадках, передбачених законодавством.
Якщо особа з інвалідністю не досягла пенсійного віку і не працює, але бажає працювати, вона має право зареєструватися у службі зайнятості як безробітна (стаття 18 Закону № 875-XII).
Слід додати, що працівники з інвалідністю можуть скористатися правом піти в щорічну оплачувану відпустку повної тривалості ще до настання 6-місячного строку безперервної роботи на цьому підприємстві. При цьому за статтею 6 Закону України «Про відпустки» № 504/96-ВР від 15.11.1996 тривалість щорічної основної відпустки для працівників з інвалідністю становить:
- 30 календарних днів – для осіб з інвалідністю I та II груп;
- 26 календарних днів – для осіб з інвалідністю III групи.
Разом з цим, такі працівники, відповідно до пункту 6 та 7 частини 1 статті 25 Закону № 504/96-ВР, мають право на відпустку без збереження заробітної плати:
- до 30 календарних днів щорічно – особам з інвалідністю III групи;
- до 60 календарних днів щорічно – особам з інвалідністю I та II груп.