Цікавить питання щодо виплат пільг та компенсацій, згідно з результатами атестації робочих місць. Скажіть, будь ласка, якщо працівник оформлений у двох різних компаніях на одній і тій самій посаді (основне місце роботи та сумісник на 0,25 %, 0,5 %), чи надається йому додаткова відпустка (згідно з атестацією робочих місць) на робочому місці за сумісництвом? Атестація проведена на обох компаніях.
Передусім зазначу, що неповний робочий час (робота на 0,5 або 0,25 ставки) за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом можна встановлювати як неповний робочий день або неповний робочий тиждень (стаття 56 Кодексу законів про працю України; далі – КЗпП).
Є три варіанти того, як установити працівнику неповний робочий час. Можна:
зменшити тривалість щоденної роботи або;
зменшити кількість днів роботи протягом тижня, або;
одночасно зменшити кількість годин роботи упродовж дня та кількість робочих днів упродовж тижня.
Отже, працівник із неповним робочим тижнем фактично відпрацьовуватиме повний робочий день, але не всі дні робочого тижня; а із неповним робочим днем – всі дні робочого тижня, проте з меншою кількістю годин, ніж це передбачено для повного робочого дня.
Це важливо при визначенні права такого працівника на щорічну додаткову відпустку та її тривалість.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі – Закон про відпустки) щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими та важкими умовами праці надають за Списком виробництв, цехів, професій і посад, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290 (додаток 1 до цієї постанови).
Окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, надають щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці за Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290 (додаток 2 до цієї постанови). Підстава – стаття 8 Закону про відпустки.
Статтею 9 Закону про відпустки встановлено, що до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими умовами праці та за особливий характер праці, зараховують:
1) час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників конкретного виробництва, цеху, професії або посади;
2) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
У розрахунок часу, що дає право працівнику на таку відпустку, зараховують дні, коли він фактично був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці або з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.
Тож теоретично право на таку відпустку мають як особи, що працюють на 0,5 ставки на умовах неповного робочого тижня, так і ті, що виконують роботу на умовах неповного робочого дня, а ті, що працюють на 0,25 ставки – лише на умовах неповного робочого тижня. Головне, щоб вони працювали не менше половини тривалості робочого дня (встановленої для відповідних категорій працівників) на роботі із шкідливими умовами праці чи з особливим характером праці.
Практика
Проте на практиці, як правило, працівники, що працюють на 0,5 ставки на умовах неповного робочого дня, права на таку відпустку не мають. Так трапляється, бо ці працівники мають виконувати й інші обов’язки, передбачені їхніми посадовими інструкціями або кваліфікаційними характеристиками. А тому вони не можуть протягом 4-х годин виконувати виключно роботи із шкідливими умовами праці чи з особливим характером праці.
Водночас, якщо працівник все ж таки протягом всього скороченого робочого дня дійсно був зайнятий роботою з особливим характером праці (наприклад всі 4 год. працював за комп’ютером), цей день зараховують до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку.
Якщо працівник працює неповний тиждень на 0,5 чи на 0, 25 ставки, то тривалість його щорічної додаткової відпустки також залежатиме від кількості відпрацьованих днів на роботі із шкідливими умовами праці чи з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня.
Облік часу, відпрацьованого в умовах, передбачених Списком, веде власник або уповноважений ним орган.
Згідно з Порядком застосування Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку та Порядком застосування Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.1998 № 16, додаткові відпустки за роботу із шкідливими умовами праці та за особливий характер праці надають пропорційно фактично відпрацьованому часу.