_____________________________________________________________________ 
(повне найменування підприємства із зазначенням підпорядкованості) 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО: 

Наказ _______________________ 

(посада роботодавця і

_________________________________ 

найменування підприємства)

_____________________ № ______ 

(число, місяць, рік) 

 

Інструкція з охорони праці № ______ 
для електромонтера з обслуговування діючих електроустановок до 1000 В 

1. Загальні положення

1.1. Ця інструкція встановлює вимоги охорони праці під час виконання робіт електромонтером з обслуговування діючих електроустановок напругою до 1000 В. 

1.2. За цією інструкцією електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування інструктується перед початком роботи на підприємстві (первинний інструктаж), а потім 1 раз на 3 місяці (повторний інструктаж).

1.3. До роботи електромонтером допускаються особи, яким виповнилося 18 років, що пройшли медичний огляд, мають відповідну кваліфікацію, необхідні навички в роботі; пройшли вступний інструктаж з охорони праці та інструктаж на робочому місці.

1.4. Електромонтер не повинен мати ушкоджень і хвороб стійкої форми, які заважають роботі.

1.5. До самостійної роботи допускаються електромонтери, які мають групи з електробезпеки: в електроустановках з напругою до 1000 В – не нижче ІІI.

1.6. Електромонтер повинен:

• виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку;

• користуватися спецодягом та іншими засобами індивідуального захисту;

• виконувати тільки ту роботу, яка доручена керівником робіт і стосовно якої проінструктований;

• не виконувати вказівок, які суперечать правилам охорони праці;

• вміти надавати першу медичну допомогу потерпілим від нещасних випадків;

• вміти користуватися первинними засобами пожежогасіння;

• не допускати в робочу зону сторонніх осіб;

• пам’ятати про особисту відповідальність за виконання правил охорони праці та відповідальність за товаришів по роботі.

1.7. Основні шкідливі та небезпечні фактори, які діють на електромонтера:

• ураження електрострумом;

• падіння з висоти;

• опіки;

• захаращеність робочої зони;

• недостатнє освітлення робочої зони.

1.8. Електромонтер забезпечується безкоштовно спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами ЗІЗ згідно з типовими галузевими нормами:

•  напівкомбінезон бавовняний – на 12 місяців;

•  рукавички діелектричні – на 3 місяці;

•  калоші діелектричні – чергові;

•  рукавиці діелектричні – чергові.

1.9. Колективним договором по підприємству може бути передбачена видача спецодягу і взуття понад встановлені норми.

1.10. Електромонтеру слід користуватися такими засобами захисту: діелектричними рукавичками, килимами і діелектричними калошами або ботами, а також інструментами з ізольованими ручками.

1.11. Слід використовувати захисні засоби, які мають клеймо з позначкою дати наступного іспиту та напруги.

1.12. Гумові захисні засоби перед їх застосуванням треба оглянути та очистити від пилу, бруду, а в разі зволоженої поверхні їх слід ретельно витерти і висушити.

Не дозволяється застосовувати засоби, які мають проколи і тріщини.

1.13. Електромонтеру не дозволяється користуватися захисними засобами, які не пройшли встановлених випробувань, а також такими, у яких минув термін чергового випробування.

1.14. Періодичні (контрольні) випробування захисних засобів слід проводити у такі строки:

•  раз на 2 роки – ізолювальні кліщі для установок з постійним черговим персоналом;

• раз на 6 місяців – діелектричні рукавиці;

• раз на 1 рік – діелектричні калоші;.

• раз на 3 роки – ізолювальні підставки (огляд).

1.15. Штепсельні вилки, що застосовуються у мережах з напругою 12 і 24 В, не дозволяється використовувати у мережах з великою номінальною напругою.

1.16. Штепсельні з’єднання на 12 і 24 В мають бути пофарбовані у колір, який різко відрізняється від кольорів штепсельних з’єднань, розрахованих на напругу вище 24 В.

1.17. Електроінструменти, переносні лампи, знижувальні трансформатори електромонтеру слід перевіряти один раз на місяць — на відсутність замикання на корпус, на цілісність проводу заземлення, на цілість ізоляції проводів живлення.

1.18. Електромонтер, який порушує вимоги цієї інструкції, несе дисциплінарну, адміністративну, кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Ознайомитись із завданням на роботу, отримати дозвіл на її виконання від відповідальної особи. 

2.2. Перевірити:

• справність робочого інструменту, електровимірювальних приладів;

• наявність і справність засобів індивідуального захисту (діелектричних рукавичок, килимків, ізолюючих підставок, інструменту з ізольованими ручками);

• наявність плакатів та огороджень небезпечних зон.

2.3. Переконатися, що робоче місце освітлене, безпечне та відокремлене від сторонніх осіб. 

2.4. При необхідності знеструмити обладнання, перевірити відсутність напруги та заземлити струмовідні частини. 

2.5. Перевірити стан заземлення, ізоляції, а також відсутність слідів пошкоджень на кабелях і проводах. 

2.6. Упевнитися, що в зоні робіт відсутні горючі матеріали та джерела займання. 

3. Вимоги безпеки під час виконання роботи

3.1. Виконувати роботи тільки відповідно до завдання і в межах своєї кваліфікації.
3.2. Не допускати до роботи осіб, які не мають групи з електробезпеки або не пройшли інструктаж.

3.3. Під час обслуговування діючих електроустановок:

• не торкатись неізольованих струмовідних частин;

• не знімати огородження і попереджувальні плакати без дозволу;

• не допускати потрапляння вологи в електрообладнання.

3.4. Під час користування переносними електроінструментами:

• застосовувати справні подовжувачі з цілими вилками і розетками;

• перед роботою перевіряти відсутність пошкоджень шнура та ізоляції;

• не переносити інструмент за кабель і не залишати його під напругою без нагляду.

3.5. Не виконувати жодних робіт під напругою без відповідного наряду-допуску та засобів захисту.
3.6. Використовувати лише справні переносні світильники з напругою не вище 42 В.
3.7. Не допускається перебування під напругою електрообладнання з видимими пошкодженнями або запахом горіння.
3.8. Під час роботи на висоті користуватись справними драбинами або підмостками, не ставити їх на нестійкі предмети.
3.9. При роботі у вологих приміщеннях застосовувати інструмент і освітлення, розраховані на безпечну напругу.

3.10. У разі виникнення аварійної ситуації (коротке замикання, займання, іскріння):

• негайно припинити роботу, знеструмити установку;

• повідомити керівника робіт;

• вжити заходів до гасіння пожежі вогнегасником, не використовуючи воду на електрообладнанні.

3.11. При ураженні людини електричним струмом – негайно вимкнути напругу, звільнити потерпілого від дії струму, надати першу допомогу та викликати швидку.
3.12. Під час роботи не відволікатись сторонніми розмовами, не залишати ввімкнене обладнання без нагляду. 

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. Після закінчення роботи необхідно:

• вимкнути обладнання, що не має експлуатуватись без нагляду (у разі організації роботи без змінного персоналу);

• прибрати інструмент у призначене місце.

4.2. Сповістити безпосереднього керівника про несправності механізмів, пристроїв та інструменту, виявлені під час виконання робіт.

4.3. Зняти спецодяг та засоби індивідуального захисту, які використовувались під час роботи, або перевірки виконання робіт підвищеної небезпеки, покласти їх у призначене місце.

4.4. Вимкнути всі електроприлади. Відключити прилади, інструмент, почистити їх і прибрати у відведене місце для зберігання.

4.5. Упорядкувати своє робоче місце. 

4.6. Вимити руки, обличчя теплою водою з милом, при можливості прийняти душ.

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. За можливості не створювати паніки, приступити до ліквідації аварійної ситуації.

5.2. Не допускати в небезпечну зону сторонніх осіб. Попередити про те, що сталося, безпосереднього керівника. Якщо є постраждалі, надати їм домедичну допомогу; за необхідності викликати екстрену (швидку) медичну допомогу.

5.3. У разі виникнення аварійної ситуації необхідно: 

• негайно припинити роботу; 

• вжити заходів щодо евакуації людей та рятування матеріальних цінностей; 

• за необхідності та можливості відключити від електромережі технологічне обладнання та електроінструменти. 

5.4. Надання домедичної допомоги.

5.4.1. Надання домедичної допомоги у разі отруєння невідомою речовиною.

Токсичні речовини можуть потрапити в організм постраждалих такими шляхами:

1) через шлунково-кишковий тракт: при вживанні їжі або під час контакту отруйних речовин зі слизовою оболонкою ротової порожнини (ліки, речовини, які обпікають, мийні засоби, пестициди, гриби, рослини та інші різноманітні хімічні речовини);

2) через дихальні шляхи: вдихання отруйних газів, парів та аерозолів (чадний газ; окис азоту; пари хлору, аміаку, клею, барвників, органічних розчинників тощо);

3) через шкіру та слизові оболонки: під час потрапляння на шкіру та в очі отруйних речовин у вигляді рідини, аерозолю (розчинники, пестициди тощо);

4) як ін’єкції: укуси комах, тварин або змій. Під час ін’єкційного введення ліків або наркотичних речовин.

Ознаки, які вказують на гостре отруєння: відчуття «піску» або різь в очах, світлобоязнь; опіки на губах, на язику або шкірі; біль у роті, горлі, грудях або животі, яка посилюється під час ковтання та дихання; підвищене слиновиділення, нудота, блювота (зі специфічним запахом, залишками отруйних речовин, кров’ю); порушення дихання (задуха, гучне дихання, зміна тембру голосу, кашель); пітливість, діарея, незвичайна поведінка постраждалого (збудження, марення); м’язові посмикування, судоми, запаморочення; незвичайний колір шкіри (бліда, малинова, синюшна).

Послідовність дій під час надання домедичної допомоги постраждалим у разі підозри на гостре отруєння невідомою речовиною:

1) насамперед переконатися у відсутності небезпеки;

2) заспокоїти постраждалого та пояснити свої подальші дії; 

3) оглядаючи місце події, звернути увагу на ознаки, які можуть свідчити про гостре отруєння: неприємний різкий запах, полум’я, дим, відкриті чи перекинуті посудини, посудини з-під ліків та алкогольних напоїв, відкрита аптечка, використані шприци тощо;

4) уточнити, що саме та в якій кількості вживав постраждалий;

5) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести постраждалого в стабільне положення;

7) в разі потрапляння отруйної речовини в очі та/або на шкіру промити уражену ділянку великою кількістю чистої води кімнатної температури, протягом щонайменше 15–20 хвилин. За наявності хімічних опіків (після промивання водою) накласти стерильну пов'язку на місце опіку;

8) знайдені посудини, шприци, упаковки тощо слід зберегти та передати працівникам бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

10) в разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно здійснити виклик екстреної медичної допомоги;

11) за можливості зібрати у постраждалого чи оточуючих максимально можливу інформацію стосовно обставин отруєння. Всю отриману інформацію передати працівникам бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або диспетчеру прийому виклику.

5.4.2. Надання домедичної допомоги у разі ураження електричним струмом.

Порядок надання домедичної допомоги постраждалому в разі ураження електричним струмом:

1) насамперед переконатися у відсутності небезпеки; 

2) якщо постраждалий у притомному стані, заспокоїти та пояснити свої наступні дії; 

3) викликати екстрену медичну допомогу та дотримуватись вказівок диспетчера прийому виклику; 

4) якщо постраждалого уражено блискавкою, торкатися його та надавати йому необхідну допомогу безпечно (допомогу слід надавати відповідно до наявних пошкоджень); 

5) якщо постраждалого уражено електричним струмом:

– щодо непритомного постраждалого впевнитись, що дія електричного струму на нього припинена; 

– всі дії щодо припинення дії електричного струму слід здійснювати за умови проходження відповідного навчання або здійснити виклик за єдиним телефонним номером системи екстреної допомоги населенню 112; 

– у разі припинення дії електричного струму на постраждалого слід надати йому домедичну допомогу відповідно до наявних пошкоджень; 

6) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 

7) у разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно здійснити виклик екстреної медичної допомоги;

8) за можливості зібрати у постраждалого чи оточуючих максимально можливу інформацію стосовно обставин отримання травми. Всю отриману інформацію передати працівникам бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або диспетчеру служби екстреної медичної допомоги.

5.4.3. Надання домедичної допомоги у разі масивної зовнішньої кровотечі. 

Ознаками масивної зовнішньої кровотечі є будь-що з наведеного: 

1) швидке, інтенсивне витікання крові з рани; 

2) пульсуючий характер кровотечі (кров б'є фонтаном); 

3) пляма крові біля постраждалого, яка швидко збільшується; 

4) значне просякнення одягу постраждалого кров'ю; 

5) повна чи часткова ампутація кінцівки вище рівня кисті чи ступні; 

6) непритомний стан постраждалого без ознак черепно-мозкової травми, за наявності зовнішньої кровотечі; 

7) ознаки порушення перфузії: бліда шкіра, холодні кінцівки тощо, за наявності зовнішньої кровотечі.

Послідовність дій під час надання домедичної допомоги постраждалим у разі масивної зовнішньої кровотечі: 

1) переконатися у відсутності небезпеки; 

2) покликати на допомогу оточуючих. Якщо випадкових свідків декілька слід звертатись до конкретної особи;

3) за наявності, перед початком надання домедичної допомоги використати засоби індивідуального захисту: рукавички, маску, захист очей;

4) в разі кровотечі з рани кінцівки та з можливістю її чіткої візуалізації: 

а) здійснити максимально можливий тиск на рану руками; 

б) накласти стискаючу пов’язку та оцінити її ефективність; 

в) якщо кровотеча зупинилась, заспокоїти постраждалого та здійснити виклик екстреної медичної допомоги та дотримуватись вказівок диспетчера прийому виклику; 

г) якщо кровотеча не зупинилась, накласти кровоспинний джгут; 

ґ) після накладання кровоспинного джгута оцінити його ефективність: 

– якщо кровотеча зупинена, записати точний час накладання кровоспинного джгута безпосередньо на кровоспинному джгуті або іншому видимому місці; 

– якщо є відповідний навик, перевірити наявність пульсу на кінцівці нижче накладання кровоспинного джгута, та, за його наявності, здійснити додатковий тиск кровоспинним джгутом та/або накласти додатковий кровоспинний джгут, як описано нижче; 

– якщо кровотеча не зупинилась, слід збільшити тиск кровоспинного джгута та/або накласти ще один кровоспинний джгут вище першого джгута; 

– якщо накладання другого кровоспинного джгута не ефективно або відсутня можливість його накладання, слід здійснювати прямий тиск на рану руками до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або виконати тампонування рани; 

5) в разі кровотечі з рани кінцівки без можливості її чіткої візуалізації: 

а) накласти кровоспинний джгут максимально високо на кінцівку; 

б) заспокоїти постраждалого та пояснити подальші дії; 

в) розрізати одяг на кінцівці, якщо можливо; 

г) оцінити ефективність накладання кровоспинного джгута: 

– якщо кровотеча зупинена, записати точний час накладання кровоспинного джгута безпосередньо на кровоспинному джгуті або іншому видимому місці; 

– якщо є відповідний навик, перевірити наявність пульсу на кінцівці нижче накладання кровоспинного джгута, та за його наявності здійснити додатковий тиск кровоспинним джгутом та/або накласти додатковий кровоспинний джгут як описано нижче; 

– якщо кровотеча не зупинилась, слід збільшити тиск кровоспинного джгута та/або накласти ще один кровоспинний джгут залежно від місця локалізації рани; 

– якщо накладання другого кровоспинного джгута не ефективно або відсутня можливість його накладання, слід здійснювати прямий тиск на рану руками до приїзду бригади (швидкої) екстреної медичної допомоги або виконати тампонування рани;

ґ) не знімати та не послабляти кровоспинний джгут до приїзду бригади (швидкої) екстреної медичної допомоги. 

5.4.4. Надання домедичної допомоги в разі переломів кінцівок.

Послідовність дій під час надання домедичної допомоги постраждалим у разі підозри на перелом кісток кінцівок:

1) переконатися у відсутності небезпеки; 

2) заспокоїти постраждалого та пояснити свої подальші дії; 

3) здійснити виклик екстреної медичної допомоги та дотримуватись вказівок диспетчера прийому виклику; 

4) якщо у постраждалого ознаки відкритого перелому:

а) розрізати одяг та оглянути рану; 

б) якщо є кровотеча з рани, діяти відповідно Порядку надання домедичної допомоги постраждалим при масивній зовнішній кровотечі, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2022 № 441; 

в) накласти стерильну, чисту пов'язку на рану; 

г) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю); 

ґ) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів. Здійснювати іммобілізацію тільки за умови проходження відповідного навчання, визначити дистальний пульс на кінцівці до та після іммобілізації; 

5) якщо у постраждалого ознаки закритого перелому: 

а) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю); 

б) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів. Здійснювати іммобілізацію тільки за умови проходження відповідного навчання, визначити дистальний пульс на кінцівці до та після іммобілізації; 

6) вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою; 

7) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 

8) в разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно здійснити виклик екстреної медичної допомоги; 

9) за можливості зібрати у постраждалого максимально можливу кількість інформації стосовно обставин травми та обставинах при її отримання. Всю отриману інформацію передати членам бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або диспетчеру прийому.

5.4.5. Надання домедичної допомоги у разі термічних опіків.

Розрізняють опіки чотирьох ступенів:

1) I ступінь (еритема) – почервоніння шкіри, набряклість і біль;

2) II ступінь (утворення пухирів) – сильний біль із інтенсивним почервонінням, відшаруванням епідермісу з утворенням міхурів, наповнених прозорою або каламутною рідиною;

3) III ступінь: некроз всієї товщі шкіри з утворенням щільного струпу, під яким перебувають ушкоджені тканини;

4) IV ступінь (обвуглення): виникає при впливі на тканини дуже високих температур (полум’я, розплавлений метал тощо); частіше при пожежах та аваріях на автотранспорті (ДТП), в літаках, нещасні випадки на шахтах; результат таких опіків – ушкодження м’язів, сухожиль, кісток.

Послідовність дій під час надання домедичної допомоги постраждалим з термічними опіками:

1) переконатися у відсутності небезпеки; 

2) припинити дію високої температури на постраждалого, за необхідності зняти тліючий одяг; 

3) зняти прикраси, які є на ділянці опіку; 

4) заспокоїти постраждалого та пояснити свої подальші дії; 

5) здійснити виклик екстреної медичної допомоги та дотримуватись вказівок диспетчера прийому виклику; 

6) охолодити місце опіку шляхом промивання протягом щонайменше 20 хв водою кімнатної температури (якщо площа опіку не перевищує 20% у дорослих або 10% у дітей); 

7) після охолодження накласти на місце опіку чисту, стерильну суху марлеву пов’язку. Пов’язка не повинна здійснювати тиск на м’які тканини; 

8) за наявності міхурів не слід їх пошкоджувати. В разі випадкового пошкодження міхурів накласти пов’язки, як описано вище; 

9) при опіках більше ніж 20% площі тіла у дорослих або 10% у дітей потрібно накрити постраждалого термопокривалом/покривалом; 

10) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 

11) в разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги; 

12) за можливості зібрати у постраждалого чи оточуючих максимально можливу інформацію стосовно обставин отримання травми. Всю отриману інформацію передати фахівцям бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або диспетчеру служби екстреної медичної допомоги.

5.4.6. Надання домедичної допомоги у разі переохолодження.

Розрізняють чотири ступені відмороження:

1) I ступінь – шкіра постраждалого блідого кольору, незначно набрякла, чутливість знижена або повністю відсутня;

2) II ступінь – у ділянці відмороження утворюються пухирі, наповнені прозорою або білою рідиною; характерні підвищення температури тіла, охолодження;

3) III ступінь – омертвіння шкіри: з’являються пухирі, наповнені рідиною темно-червоного або темно-бурого кольору; навколо омертвілої ділянки розвивається запальний вал (демаркаційна лінія); характерний розвиток інтоксикації – охолодження, потовиділення, значне погіршення самопочуття, апатія;

4) IV ступінь – поява пухирів, наповнених чорною рідиною. У постраждалого наявні ознаки шоку.

Послідовність дій під час надання домедичної допомоги постраждалим з переохолодженням/відмороженням:

1) переконатися у відсутності небезпеки; 

2) припинити дію низької температури на постраждалого; 

3) заспокоїти постраждалого та пояснити свої подальші дії; 

4) здійснити виклик екстреної медичної допомоги та дотримуватись вказівок диспетчера прийому виклику; 

5) якщо у постраждалого ознаки загального переохолодження: 

а) усунути дію несприятливих факторів зовнішнього середовища, перемістити постраждалого у тепле приміщення; 

б) зняти з постраждалого холодний, вологий одяг; 

в) якщо постраждалий у притомному стані, дати безалкогольні теплі напої;

6) якщо у постраждалого ознаки відмороження: 

а) усунути дію несприятливих факторів зовнішнього середовища, перемістити постраждалого у тепле приміщення; 

б) обережно, без зусиль зняти з постраждалого холодний, вологий одяг/взуття; 

в) накласти на уражені ділянки тіла чисті, стерильні, сухі марлеві пов'язки, без здійснення додаткового тиску на тканини; 

г) за необхідності знерухомити уражені кінцівки; 

ґ) якщо постраждалий у свідомості, дати безалкогольні теплі напої; 

д) не масажувати і не розтирати уражені ділянки, не застосовувати місцево джерела тепла; 

е) не пошкоджувати наявні на місці обмороження міхурі; 

7) накрити постраждалого термопокривалом/покривалом; 

8) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 

9) в разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги; 

10) за можливості зібрати у постраждалого чи оточуючих максимально можливу інформацію стосовно обставин отримання травми. Всю отриману інформацію передати фахівцям бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або диспетчеру служби екстреної медичної допомоги.

5.5. У разі виникнення пожежі приступити до гасіння наявними засобами пожежогасіння; за необхідності викликати бригаду пожежної охорони.

5.6. Виконувати всі вказівки керівника щодо усунення аварійної ситуації.

ПОГОДЖЕНО