Онлайн-консультант інженера з охорони праці
Фільтр:
Всі
Атестація робочих місць
Будівництво
Нещасні випадки, профзахворювання та аварії
Електробезпека
Засоби індивідуального захисту
Перевірки Держпраці
Медичні огляди
Навчання та інструктажі
Пожежна безпека
Роботи на висоті
Сільське господарство
Система управління охороною праці (СУОП)
Транспорт
Цивільний захист та техногенна безпека
Розроблення документації
Роботи підвищеної небезпеки
Дозвільна документація
Домедична допомога
Пільги та компенсації
Ризик-менеджмент
Охорона праці в офісі
Регулювання праці окремих категорій працівників
Умови праці та відпочинку
Анонім
12.02.2026
Чек-лист для керівника Які порушення найчастіше допускають роботодавці

Перевірка Держпраці господарської діяльності охоплює широкий спектр питань, документації та дій, які вимагаються від суб'єкта господарювання.

Суб'єкт господарювання під час здійснення перевірок має певні обов'язки (ст. 11 Закону № 877), зокрема:

- допускати посадових осіб Держпраці до перевірки;

- не створювати перешкод;

- виконувати вимоги Держпраці щодо усунення виявлених порушень;

- надавати документи, зразки продукції, пояснення, відомості, матеріали.

Однак, до перевірки, або під час її проведення суб'єктом господарювання можуть допускатися порушення, які ми і розглянемо.

Порушення, які допускаються суб'єктами господарювання при проведенні перевірок Держпраці:

1. У сферах оформлення трудових відносин, зайнятості населення, працевлаштування осіб з інвалідністю, оплати праці:

• підміна трудових відносин цивільно-правовими договорами;

• допуск працівників до роботи без укладення трудового договору;

• фактичне виконання роботи до подання повідомлення до ДПС;

Чинним законодавством забороняється допускати працівника до роботи без подання повідомлення до ДПС, однак в деяких випадках судова практика показує, що неподання повідомлення до податкової про прийняття працівника на роботу не завжди кваліфікується як фактичний допуск до роботи без оформлення трудового договору.

Так, рішенням Сьомого апеляційний адміністративного суд  від 22.11.2022 у справі N 240/41295/21 визначено, що відсутність повідомлення про прийняття на роботу не свідчить про те, що трудовий договір не укладено, і чинність трудового договору не залежить від наявності такого повідомлення.

• формальне працевлаштування без створення реальних умов праці;

• використання праці іноземців та осіб без громадянства без відповідного дозволу (відповідний порядок отримання такого дозволу визначений у бізнес-схемі);

• невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю;

• виплата заробітної плати нижче мінімальної;

• несвоєчасна виплата зарплати або авансу;

• відсутність індексації;

• непоновлення на роботі незаконно звільненого працівника;

Касаційний цивільний суд постановою від 05.11.2025 у справі N N 191/3186/23 сформував правовий висновок, яким визначається, що середній заробіток за час вимушеного прогулу при поновленні на роботі за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин.

У разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату. Правова природа середнього заробітку за час вимушеного прогулу відрізняється від правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу - це заробітна плата, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні таким не є. Заробітна плата не може сплачуватися особі, яка не перебуває у трудових відносинах з роботодавцем, який проводить виплату.

При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала у трудових відносинах.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу є, по суті, неотриманою заробітною платою за невиконання трудової функції не з вини працівника, на якого поширюються норми законодавства про оплату праці.

• порушення порядку оплати надурочних, нічних та святкових годин;

• відсутність або неналежне ведення табелів обліку робочого часу;

• систематичне залучення до надурочних робіт без належного оформлення;

• перевищення тривалості надурочних робіт, а також відсутність обліку ведення надурочних робіт кожного працівника.

•  ненадання щорічних відпусток або їх формальне "перенесення";

• невиконання нормативу робочих місць;

• неподання або подання недостовірної звітності;

• порушення порядку призупинення дії трудового договору;

Верховний суд постановою від 02.10.2024 у справі N 754/8217/23 сформував правовий висновок, відповідно до якого призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв'язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об'єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

У постанові КЦС ВС від 18.10.2023 у справі N 303/7508/22 Cуд погодився із висновками судів про те, що ракетні обстріли будівлі, де розташовувалось підприємство є підставою для призупинення дії трудового договору, і таке призупинення не вважається порушенням прав працівників.

• відсутність реєстрації колективного договору місцевим органом виконавчої влади;

• перевищення тривалості випробувального терміну (понад 3 місяці, в окремих випадках за погодженням з профспілкою - 6 місяців);

• переведення працівника на іншу роботу без його згоди, крім окремих випадків, якщо така згода не обов'язкова; 

• невиконання умов колективного чи трудового договору;

Верховний Суд постановою від 27.11.2024 у справі N 182/6943/23 сформував правову позицію, яка визначає, що умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.

Колективний договір - це угода про умови найму у відповідній галузі. Отже, і про умови праці. Умови праці (у тому числі оплати праці), що включені до умов трудового договору (контракту) повинні бути, принаймні, такими самими вигідними з точки зору працівника, як і умови найму за колективним договором.

При цьому, у трудовому договорі (контракті) можуть бути визначені більш сприятливі умови праці, ніж ті, що передбачені колективним договором, а не менш вигідними для працівника.

• вчинення мобінгу (цькування) або невжиття заходів, щодо припинення мобінгу у разі підтвердження такого факту судовим рішенням, що набрало законної сили;

• попередження про вивільнення працівників пізніше ніж за 2 місяці до дати вивільнення;

• перевищення тривалості робочого часу;

Із нормальною та скороченою тривалістю робочого часу можна ознайомитися у ситуації.

Нормальна тривалість робочого часу законодавчо визначена як така, що не перевищує 40 годин на тиждень (протягом дії воєнного стану може бути збільшена до 60).

Скорочена тривалість - встановлення норми робочого часу меншої, ніж законодавчо визначена, при цьому оплата проводиться за повним окладом.

Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу затверджений постановою КМУ від 21.01.2001 N 163.

• використання праці неповнолітніх осіб без дозволу батьків;

• залучення вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до 3 років, осіб молодше 18 років до роботи у нічний час, а також осіб з інвалідністю без їх згоди (з особливостями праці жінок можна "тут"); 

• обмеження обсягу трудових прав працівників у разі виконання ними дистанційної (надомної) роботи.

2. У сфері охорони праці та промислової безпеки:

• відсутність служби або відповідальної особи з охорони праці (відсутність системи управління охороною праці);

Етапи та порядок організації охорони праці суб'єкта господарювання визначений у ситуації.

Систему управління охороною праці використовують для встановлення політики та цілей роботодавця щодо охорони праці та техніки безпеки на підприємстві, але насамперед - для мінімізації виникнення несприятливих наслідків, таких як нещасні випадки або професійні захворювання, а також для визначення процедури, якої варто дотримуватися на робочому місці в разі їх виникнення.

• відсутність служби технічної підтримки виробництва (якщо визначено відповідними актами з охорони праці);

• неактуальні або формально затверджені інструкції, положення та інші акти з охорони праці;

•  відсутність навчання з охорони праці та допуск працівників до робіт без навчання та інструктажів;

• призначення на посади керівників або посадових осіб, допуск до роботи без відповідної кваліфікації, профпідготовки, освіти;

• прострочені протоколи перевірки знань;

• відсутність спеціального навчання для робіт підвищеної небезпеки;

• виконання робіт без декларацій або дозволів;

• експлуатація машин і механізмів без технічних оглядів;

• відсутність паспортів та експлуатаційної документації;

• суб'єктом господарювання не проведено ідентифікацію об'єктів підвищеної небезпеки;

Ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки проводиться суб'єктами господарювання  стосовно об'єктів, які перебувають у їх власності або користуванні, у яких тимчасово або постійно використовується, переробляється, виготовляється, транспортується, зберігається одна або кілька небезпечних речовин (п. 2 Порядку ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки та ведення їх обліку, затвердженого постановою КМУ від 13.09.2022 N 1030).

Якщо суб'єктом господарювання не подано повідомлення про результати ідентифікації об'єкта підвищеної небезпеки, це вважається порушенням та може тягнути за собою застосування заходів впливу.

• невідповідність технологічних процесів проєктам (паспортам) на проведення робіт;

• відсутність плану ліквідації аварій;

• неповідомлення Держпраці про нещасний випадок на виробництві;

Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві затверджений постановою КМУ від 17.04.2019 N 337.

Документом визначаються дії роботодавців при настанні нещасних випадків та процедури розслідування таких подій.

З порядком проведення розслідування на виробництві також можна у ситуації.

• проведення огляду, випробування та обстеження машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки не здійснюється або здійснюється з порушенням встановлених строків.

3. У сфері гігієни праці:

• непроведення обов'язкових попередніх і періодичних медоглядів;

Варто пам'ятати, що наказом МОЗ від 08.09.2025 N 1393 затверджено Перелік робіт, для виконання яких є обов'язковим попередній (періодичні) медичний огляд працівників.

• допуск до роботи осіб без медичних висновків;

• відсутність договорів із медичними закладами;

• відсутність проведеної атестації робочих місць на підприємствах зі шкідливими та небезпечними умовами праці;

• проведення атестації формально, без фактичних інструментальних вимірювань;

• відсутність протоколів лабораторних досліджень;

• непроведення періодичних вимірювань;

• перевищення гранично допустимих норм без запровадження компенсуючих заходів;

• відсутність документально підтверджених заходів щодо зниження впливу шкідливих факторів;

• відсутність затверджених норм безоплатної видачі засобів індивідуального захисту;

• невідповідність засобів індивідуального захисту фактичним шкідливим факторам;

• порушення строків носіння та заміни засобів індивідуального захисту;

• відсутність обліку видачі та списання засобів індивідуального захисту.

• відсутність програм виробничого контролю;

• відсутність журналів обліку замірів та ін.

Ненадання документів, відомостей та інформації на запит інспекторів Держпраці, недопуск до перевірки або створення перешкод у роботі інспекторів також є одними з типових та найбільш поширених порушень суб'єктів господарювання.

Джерело: Ліга закон