Онлайн-консультант інженера з охорони праці
Фільтр:
Всі
Атестація робочих місць
Будівництво
Нещасні випадки, профзахворювання та аварії
Електробезпека
Засоби індивідуального захисту
Перевірки Держпраці
Медичні огляди
Навчання та інструктажі
Пожежна безпека
Роботи на висоті
Сільське господарство
Система управління охороною праці (СУОП)
Транспорт
Цивільний захист та техногенна безпека
Інші
Розроблення документації
Роботи підвищеної небезпеки
Дозвільна документація
Домедична допомога
Пільги та компенсації
Ризик-менеджмент
Охорона праці в офісі
Регулювання праці окремих категорій працівників
Умови праці та відпочинку
Анонім
02.07.2024
Електробезпека під час виконання робіт у тваринництві
Новак Тамара Сергіївна,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри аграрного, земельного та екологічного права ім. академіка В. З. Янчука НУБіП України

Під час виконання робіт у тваринницьких комплексах і цехах із переробляння тваринницької сировини може статися ураження працівників електричним струмом. Це пов’язано з тим, що на тваринницьких фермах застосовують пересувне, переносне та стаціонарне обладнання (пристрої) із живленням від силової електромережі чи акумуляторів.

Щоб дослідити стан тварини, працівники часто використовують лампи місцевого освітлення із прокладанням тимчасових електроліній у приміщеннях. Крім того, у тваринницьких приміщеннях в експлуатації перебувають машини, механізми та пристрої з електроприводом (електро- і теплонагрівачі, центрифуги, холодильники, транспортери тощо). Тож в усіх тваринницьких підрозділах сільськогосподарських підприємств потрібно розробляти й упроваджувати організаційні та технічні заходи й засоби електробезпеки для захисту працівників і тварин від шкідливої та небезпечної дії електричного струму.

 

Нормативна база

Улаштування, утримання, експлуатація і обслуговування електричних установок та електричних мереж на тваринницькому комплексі повинні відповідати вимогам таких документів:

 

Причини ураження електричним струмом та електротравматизму

Ураження електричним струмом під час виконання робіт у виробничих, допоміжних і побутових приміщеннях тваринницького комплексу чи інших робіт із тваринами може статися внаслідок низки чинників:

  • доторкання до струмовідних частин під напругою внаслідок недотримання правил електробезпеки, дефектів конструкції та монтажу електрообладнання;
  • доторкання до неструмовідних частин, які опинилися під напругою внаслідок пошкодження електричної ізоляції, перехрещування проводів тощо;
  • помилкового спрямування електричного струму в електроустановку, де працюють люди;
  • відсутності надійних захисних пристроїв від потрапляння людини чи тварини в електричне коло;
  • дії крокової напруги в разі перебування людей у зоні стікання електричного струму в землю (біля обірваного проводу, який лежить на землі, чи біля заземлювального пристрою).

Важливо

Здебільшого приміщення тваринницьких ферм за ступенем небезпеки ураження електричним струмом належать до особливо небезпечних.

Високий рівень небезпеки зумовлений насамперед тим, що в приміщення потрапляє дощ, сніг, збирається волога на стелі, підлозі, стінах і внутрішніх конструкціях, у повітрі наявне хімічно-активне середовище (постійно або тривалий час перебувають агресивні пари та гази, утворюються вологі відклади або цвіль). Усе це руйнівно діє на електроізоляцію та струмопровідні частини електрообладнання.

У приміщеннях тваринницьких комплексів одночасно можуть бути дві або більше умов підвищеної електричної небезпеки:

  • із водяної пари конденсується волога у вигляді дрібних крапель — відносна вологість повітря перевищує 75%;
  • струмопровідний пил осідає на проводах, може проникати всередину машин і апаратів;
  • струмопровідна підлога — земляна, залізобетонна тощо;
  • можливість одночасного доторкання людини до металевих корпусів електрообладнання з одного боку і до з’єднаних із землею металоконструкцій будівель, технологічного устаткування, механізмів — з іншого.

 

Під час виконання робіт у тваринницьких комплексах трапляються випадки електротравматизму — різноманітних фізіологічних реакцій на ураження електричним струмом. Міра таких уражень залежить від сили струму, тривалості контакту, опірності тканин.

Основні причини електротравматизму робітників:

  • недостатність знань працівників із питань електробезпеки, несумлінне перевіряння таких знань і неправомірність присвоєння груп кваліфікації з електробезпеки працівникам, які обслуговують електроустановки;
  • порушення правил улаштування і технічної експлуатації електроустановок й охорони праці під час роботи на них;
  • неправильне розташування пускової апаратури та розподільчих пристроїв, захаращеність підходів до них;
  • несправність електроізоляції, через що металеві неструмовідні частини обладнання можуть опинитися під електричною напругою;
  • несправність заземлювальних провідників;
  • використання електрозахисних пристроїв, що не відповідають умовам виконання робіт;
  • виконання електромонтажних і ремонтних робіт без зняття електричної напруги з обладнання
  • застосування проводів і кабелів, що не відповідають умовам виробництва у тваринництві та напрузі в електромережі;
  • живлення кількох споживачів від загального пускового пристрою із захистом, розрахованим на вимкнення найбільш потужного з них;
  • виконання робіт без індивідуальних засобів електрозахисту або використання захисних засобів, що не пройшли випробування;
  • несвоєчасне перевіряння опору електричної ізоляції та заземлювальних пристроїв;
  • відсутність позначень небезпечних зон, засобів орієнтування, знаків безпеки, пристроїв блокування й огородження місць проведення електротехнічних робіт.

 

Система електробезпеки у тваринницькому комплексі

Система електробезпеки у тваринницькому комплексі має такі елементи (інфографіка 1):

 Інфографіка 1

 Система електробезпеки

ввава

 

Далі кожен з аспектів розглянемо детальніше.

 

Електрозахисні заходи

Електрозахисні заходи впроваджують здебільшого для того, щоб уникнути доторкання працівників до струмопровідних частин електроустановок, які перебувають під напругою.

Вимогами електробезпеки регламентовано розташування незахищених від пошкодження струмовідних частин на висоті не нижче, ніж 2,5 м від підлоги, тобто на недоступній для людини висоті. Усі нижче розташовані струмовідні елементи (кабелі, проводи тощо) потрібно закривати металопрофілем (кутниками, швелерами), прокладати в трубах (бронешлангах) чи ховати під підлогою (штукатуркою).

Щоб забезпечити недоступність торкання людиною провідників струму, рубильники, увідні, силові, розподільчі й електрощити розташовують у нішах (корпусах) із замкненими дверцятами (ключі видають лише електротехнічному персоналу для виконання певних робіт під підпис).

Провідники (жили кабелів чи проводів) з’єднують у закритих електротехнічних коробках. місця під’єднання провідників до автоматичних (пакетних) вимикачів потрібно закривати екранами з ізоляційного матеріалу та захисними накривками. Так само потрібно ізолювати всі тимчасові з’єднання провідників.

Заносити металеві довгомірні металеві предмети (труби, кутники, швелери) у приміщення дозволено лише вдвох, тримаючи довгоміри за протилежні кінці, навіть якщо незакриті струмовідні елементи (проводи, кабелі) розміщено вище 2,5 м від підлоги.

Електрозахисні заходи поділяють на організаційні та технічні.

До організаційних електрозахисних заходів належать:

  • запровадження персональної відповідальності працівників, які організовують і виконують роботи в електроустановках;
  • оформлення завдання на роботу електротехнічним працівникам за нарядом-допуском чи розпорядженням;
  • належне оформлення початку роботи (згідно з кваліфікацією залучених працівників), перерв під час роботи та її закінчення;
  • запровадження належного нагляду за безпекою виконання електротехнічних робіт тощо

 

До основних технічних електрозахисних заходів належать:

  • від’єднання на період обслуговування чи ремонту електроустановки чи її частин від джерела живлення (замкове зачинення вимкнених апаратів, зняття запобіжників, від’єднання кінців живильних ліній). Лише забезпечення «видимого розриву» унеможливить помилкове подавання напруги на електроустановку, на якій працюють люди;
  • улаштування огорож (суцільних, сітчастих, ґратчастих тощо) струмопровідних частин обладнання, які перебувають під напругою, із дотриманням відповідних відстаней;
  • застосування блокувальних пристроїв і попереджувальної сигналізації для запобігання доступу людини до небезпечної зони струмовідного обладнання;
  • накладання переносного заземлювача під час виконання ремонтних робіт на електроустановках;
  • використання засобів орієнтування в електроустановках — написів, різнокольорової ізоляції;
  • установлення знаків безпеки тощо.

Важливо

Важливим є дотримання обов’язкової умови — певні види робіт на електроустановках виконують працівники згідно з отриманими ними групами електробезпеки Під’єднувати і від’єднувати магістральні або живильні лінії електромережі на тваринницькому комплексі, лінії, що живлять окремі електроустановки, мають право лише електротехнічні працівники (електрики) відповідної кваліфікації.

 

Обслуговування вантажопідіймальних механізмів, ручного електроінструменту, переносних і пересувних струмоприймачів, складного технологічного обладнання, під час роботи якого необхідно постійно здійснювати технічний нагляд, коригувати ведення технологічних режимів за допомогою засобів регулювання електроапаратури (електроприводів), повинні здійснювати спеціально підготовлені електротехнічні працівники (електромонтери), яким присвоєно групу з електробезпеки не нижче ІІ .

Кваліфікація електротехнічних працівників, які одноосібно обслуговують електроустановки напругою вище 1 кВ, повинна бути не нижче ІV групи, а для електроустановок напругою до 1 кВ — не нижче ІІІ групи з електробезпеки.

Електрозахисні методи

Електрозахисні методи у тваринницькому комплексі використовують, щоб захистити людей від дії електричного струму, якщо буде пошкоджено електроізоляцію та з’явиться електричний потенціал на корпусі електроустановки.

Основними електрозахисними методами у тваринницькому комплексі є:

  •  улаштування захисного заземлення і захисного занулення корпусів електроустановок;
  • застосування подвійної ізоляції, зокрема для переносних струмоприймачів — електроінструменту;
  • застосування пристроїв автоматичного захисного вимкнення електроустановок;
  • улаштування пристрою вирівнювання електричних потенціалів.

 

Електрозахисні засоби

Електрозахисні засоби (діелектричні засоби індивідуального захисту) використовують під час експлуатації та обслуговування, зокрема і ремонту електроустановок. Застосовувати їх необхідно згідно з вимогами Правил експлуатації електрозахисних засобів (НПАОП 40.1-1.07-01), затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 № 253. Електрозахисні засоби мають різне застосування, що пов’язано з метою використання та напругою живлення електроустановок (до 1000 В і понад 1000 В). Електрозахисні засоби поділяють на основні та додаткові. До основних електрозахисних засобів для електроустановок напругою до 1000 В належать:

Фото 1

Основні електрозахисні засоби до 1000 В

жжддждж діелектричні ізолювальні штанги (наприклад, штанга ізолювальна оперативна (ШО), штанга ізолювальна оперативно-універсальна (ШОУ), штанга ізолювальна для накладання заземлення (ШЗП));
дллдлдлд струмовимірювальні кліщі (наприклад, Ц4505М, Ц4502М);
лолол покажчики напруги (наприклад, покажчик низької напруги ПИН, покажчик напруги УНН-1);
жддж сигналізатори напруги;
джддж заземлювачі переносні (наприклад, ЗПП-15, ПЗРУ-1);
аппа діелектричні рукавиці;
длдлд електротехнічний (монтерський) інструмент з ізольованими ручками (пасатижі, ножиці, кабелерізи, кусачки, бокорізи, викрутки тощо).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо під час виконання робіт за напруги понад 1000 В потрібно використовувати основні електрозахисні засоби, призначені для роботи на електроустановках напругою до 1000 В, то їх дозволено застосовувати лише як допоміжні.

 

Додаткові електрозахисні засоби для електроустановок напругою до 1000 В:

  • діелектричні килимки;
  • діелектричні калоші або боти;
  • діелектричні підставки (наприклад, окремі драбини, щити, настили).

 

Випробовують електрозахисні засоби періодично у встановлені терміни:

  • електроінструмент і діелектричні рукавиці — 1 раз на 6 місяців;
  • діелектричні калоші — 1 раз на 2 роки;
  • діелектричні боти — 1 раз на 3 роки;
  • діелектричні килимки — лише після виготовлення;
  • інші — 1 раз на рік.

 

Щоразу перед використанням електрозахисних засобів їх перевіряють на придатність до застосування, а саме слід:

  • перевірити термін наступного випробування на штампі;
  • упевнитися у відсутності механічних пошкоджень (проколів у діелектричних рукавицях, тріщин тощо ).

 

Дієздатність покажчиків напруги перевіряють на ввімкнутій електроустановці.

Довідка

Відмітки про випробування заносять до протоколів, а на гумових виробах ставлять штампи фарбою (мастикою). На інших електрозахисних засобах наклеюють написи, на яких зазначають дату наступних випробувань.

Електрозахисні засоби зберігають окремо від іншого інструменту та пристосувань (особливо колючих, гострих тощо).

Заборонено

Заборонено зберігати на підприємстві доступними для використання електрозахисні засоби, які не витримали випробування, щоб не допустити помилкового користування ними.

Особливості влаштування електромереж на фермах і в інших тваринницьких приміщеннях

Живлення електроустановок тваринницьких приміщень виконують від мережі напругою 380/220 В змінного струму. У тваринницьких приміщеннях здебільшого застосовують електроприймачі у трифазному виконанні.

Допустимим є застосування однофазних електроприймачів потужністю не більше 1,3 кВт, які вмикають на лінійну напругу, і не більше 0,6 кВт у разі їх вмикання на фазну напругу.

Вимикачі та запобіжники рекомендують установлювати в сусідніх із вогкими сухих приміщеннях, а кнопки керування пусковою апаратурою — безпосередньо біля робочих місць.

Кнопки та світильники вибирають придатними для вогких приміщень із хімічно активним середовищем. Електродвигуни також повинні бути спеціального виконання, що важливо для безпеки працівників.

Усі електродвигуни повинні бути захищені від короткого замикання автоматичними вимикачами, а також мати захист від перевантаження (теплові реле, вмонтовані в електромагнітний пускач).

На електродвигунах і використовуваних механізмах фарбою наносять стрілки, які вказують напрямок обертання ротора двигуна та механізму. На пускових пристроях повинні бути написи «Пуск», «Стоп» або «Вперед», «Назад» і «Стоп».

Вводи повітряних ліній до тваринницьких приміщень захищають від перенапруги внаслідок удару блискавки. Для цього заземлюють гаки та штирі на дерев’яних опорах, а на залізобетонних опорах, окрім того, ще й арматуру.

Заборонено

Заборонено розміщувати заземлювальні пристрої, призначені для блискавкозахисту, біля входу до приміщення й у місцях, де можуть перебувати люди та тварини.

Проводи та кабелі, які використовують у тваринницьких приміщеннях, повинні відповідати умовам середовища всередині приміщень.

Важливо

З’єднання і відгалуження проводів потрібно виконувати опресуванням, зварюванням або припаюванням.

Місце з’єднань проводів ізолюють подвійним шаром ізоляційної стрічки так, щоб її початок і кінець перекривали ізоляцію проводу не менше, ніж на 10 см у кожний бік. Прокладати заізольовані проводи потрібно на висоті не менше, ніж 2,5 м від підлоги, інакше необхідно захищати їх від механічного пошкодження та випадкового доторку людиною чи твариною.

Відстань від проводів до металевих трубопроводів має бути не менше 10 см.

Для всіх групових кіл, які живлять штепсельні розетки, необхідно встановлювати додатковий захист від прямого доторку за допомогою пристрою захисного вимкнення (ПЗВ) із номінальним диференційним струмом вимкнення не більше 30 мА.

У тваринницьких приміщеннях, де не потрібно влаштовувати систему вирівнювання електричних потенціалів, виконують захист за допомогою ПЗВ із номінальним диференційним струмом вимкнення не більше 100 мА. ПЗВ встановлюють на ввідному щитку до приміщення.

 

Захисне вимкнення живлення

Захисне вимкнення живлення — це захист від потрапляння електричного потенціалу на корпус електроустановки, що реалізується через вимкнення живлення електроустановки протягом сотих часток секунди.

Його улаштовують у виробничих приміщеннях, які особливо небезпечні щодо ураження електричним струмом, тобто коли є висока ймовірність пошкодження електроізоляції, зокрема у тваринницьких приміщеннях.

Пристрої захисного вимкнення дають змогу вимкнути електроустановку набагато швидше, ніж автоматичні вимикачі чи плавкі запобіжники. У ПЗВ встановлено чутливі елементи, які реагують на появу напруги на корпусі електроустановки щодо землі, напруги між нейтраллю і землею чи відстежують величину стікання струму з фази на землю.

 

Автоматичне вимкнення живлення

Для захисту людей і тварин від непрямого доторку улаштовують автоматичне вимкнення живлення із застосуванням системи занулення електроустановок із роздільними нульовим захисним провідником (РЕ-провідником) і нульовим робочим провідником (N-провідником). Розподіляють PEN-провідник на нульовий захисний (РЕ) і нульовий робочий (N) на ввідному щитку до тваринницького приміщення.

Швидкість спрацювання захисного автоматичного вимкнення живлення (наприклад, автоматичними вимикачами) у приміщеннях для утримання тварин не повинна перевищувати 0,2 с і 0,05 с відповідно за номінальної фазної напруги 220 В і лінійної напруги 380 В. Якщо таку тривалість вимкнення не можна гарантувати, то необхідно на фермі встановлювати додаткові захисні засоби, наприклад, систему вирівнювання електричних потенціалів.

 

Захисне занулення

Захисне занулення — це навмисне електричне з’єднання металевих неструмопровідних частин електроустановки, що можуть опинитися під напругою, із глухозаземленою нейтраллю (нульовим проводом) генератора чи трансформатора в мережах трифазного струму (схема з’єднання — «зірка» (рис. 1)).

Рисунок 1

Зв’язна трифазна система при з’єднанні зіркою

лоло

Захисна дія занулення полягає у створенні в електричній мережі режиму «короткого замкнення» після пробиття електроізоляції і появи на корпусі електроустановки потенціалу. Для цього корпус електроустановки з’єднують захисним нульовим провідником із нульовим проводом трифазної електричної мережі. Струм короткого замикання проходить шляхом:

 

Струм короткого замикання проходить шляхом:

лдлдлд

Величина струму короткого замикання у кілька разів перевищує номінальний струм спрацювання плавких запобіжників чи автоматичних вимикачів, що зумовлює їх обов’язкове спрацювання і від’єднання фази з пошкодженою ізоляцією. Тобто в основі захисної дії занулення лежить швидке та повне усунення електричного потенціалу з корпусу електроустановки.

Також варто зазначити, що плавкі вставки запобіжників мають бути калібровані із зазначенням на клеймі номінального струму вставки.

Заборонено

Застосовувати саморобні некалібровані плавкі вставки заборонено.

Нульовий провід повторно заземлюють, зменшуючи загальний опір нульового проводу щодо землі для забезпечення нормальної роботи мережі у випадку перекосу навантажень у фазах, коли струм протікає у нульовому провіднику.

На території тваринницького комплексу повторне заземлення виконують на вводах електромережі до виробничих приміщень, що дає змогу уникнути ураження електричним струмом внаслідок обривання нульового проводу.

 

Електрична ізоляція

Електрична ізоляція — це шар діелектрика, що покриває поверхню струмопровідних елементів, чи яким струмопровідні елементи відділено від інших частин. Покрив струмопровідних елементів чи відокремлення їх від інших частин шаром діелектрика забезпечує протікання струму потрібним шляхом і безпечну експлуатацію електроустановок. Ізоляційний шар має високий електричний опір, що запобігає протіканню значних струмів через ізоляцію.

Електрична ізоляція не є однорідним матеріалом із низькою провідністю, адже в ній присутні домішки речовин із порівняно високою провідністю, зокрема й краплинки вологи. Провід, по якому проходить електричний струм, має певну ємність щодо землі, що створює ємнісну провідність для струму. У разі вмикання проводу в електричне коло за допомогою недосконалої ізоляції, виникатимуть струми витікання, величина яких зумовлена активним і ємнісним опорами ізоляції. Щоб оцінити стан ізоляції з погляду електробезпеки, граничне значення сили струму витікання рекомендовано вибирати меншим, ніж 0,1 мА.

Якість ізоляції, яку здебільшого характеризує її опір проходженню струму витікання, із часом може погіршуватися внаслідок:

  • перегрівання понад допустимі норми для такого класу ізоляції під дією струмового перенавантаження;
  • руйнування внаслідок експлуатації у вологих і агресивних середовищах;
  • механічних пошкоджень.

 

Електроізоляція навіть за нормальних умов експлуатації поступово втрачає свої початкові властивості у зв’язку з природним старінням, у ній з’являються місцеві дефекти. Із часом ці дефекти розвиваються, опір ізоляції може раптово зменшитися, а сила струму витікання непропорційно збільшитися. У місці дефекту з’являються часткові розряди струму. Так відбувається пробиття ізоляції, виникає значне витікання струму, електроустановка стає небезпечною щодо ураження людей струмом. Пробиття ізоляції в електричних мережах і установках часто спричиняє короткі замикання, аварії, пожежі та вибухи.

Стан ізоляції характеризують три параметри:

  • електрична міцність;
  • електричний опір;
  • діелектричні втрати.

 

Електричну міцність ізоляції визначають випробуванням на пробиття підвищеною напругою, електричний опір — вимірюванням, а діелектричні втрати — спеціальними дослідженнями.

Опір електроізоляції проводів повинна бути не менше, ніж 0,5 мОм на ділянці між суміжними запобіжниками або за останнім запобіжником між будь-яким проводом і землею чи між двома будь-якими проводами. Якщо опір менше 0,5 мОм, то ізоляцію випробовують протягом 1 хв змінною напругою 1000 В від спеціального випробувального трансформатора або випрямленою від мегомметра напругою 2500 В.

Якщо в результаті чергового (періодичного) випробування опір ізоляції не зменшився, то електромережу можна залишити до її заміни під час планового або капітального ремонту.

 

Улаштування системи вирівнювання електричних потенціалів

Для влаштування системи вирівнювання електричних потенціалів у тваринницьких приміщеннях у кожному ряду розміщення тварин, у бетонній підлозі, під дерев’яним настилом, уздовж ліній розміщення передніх і задніх ніг тварин по всій довжині приміщення укладають металеві провідники зі сталевого дроту діаметром 6–8 мм, з’єднують їх між собою, а також із нульовим захисним провідником і металоконструкціями, яких можуть торкатися тварини (годівниці, автонапувалки, вакуумпровід, металеві огорожі стійл, металеві прив’язі й інші металеві пристрої).

У разі потрапляння на металоконструкції електричного потенціалу за такого улаштування захисту забезпечується зниження до мінімуму напруги доторку та крокової напруги.

Важливо

У корівниках із пристроєм вирівнювання електричних потенціалів ефективність занулення перевіряють вимірюванням опору петлі «фаза — нуль» через кожні 2 роки у перші 6 років експлуатації, потім щорічно, а після 10 років — через кожні 6 місяців.

На свинарських та вівчарських фермах безпеку тварин забезпечує природнє вирівнювання потенціалів зануленими металоконструкціями будівлі й обладнанням без улаштування спеціального пристрою у підлозі. Але тоді глибина закладання стійок металоконструкцій у бетонну підлогу має бути не менше 20 см.

Досить ефективно може вирівнювати електричні потенціали підлога із залізобетонних плит, якщо їх металеву арматуру електрично з’єднати між собою із металоконструкціями приміщення та занулити.

 

Улаштування систем освітлення на тваринницьких комплексах

Освітлювальне навантаження на фермі має рівномірно розподілятися за трьома фазами. Для вмикання і вимикання загального освітлення потрібно застосовувати трифазні вимикачі. У разі наявності кількох однофазних груп чергового освітлення приміщень їх необхідно приєднувати до різних фаз.

Світильники аварійного освітлення повинні відрізнятися від світильників робочого освітлення знаками або кольором, а їх електроживлення має здійснюватися від незалежних джерел. У разі вимкнення робочого освітлення перемикання на аварійне повинно відбуватися автоматично або вручну згідно з проєктним рішенням (з урахуванням вимог доцільності, що залежать від місцевих умов).

Приєднувати до мережі аварійного освітлення інші види електричного навантаження, що не належать до цього виду освітлення, заборонено (на це вона просто не розрахована). Тому таку мережу виконують без штепсельних розеток.

На лицьовому боці щитків і збірок мережі освітлення наносять написи із зазначенням їх найменування і номерів, а з внутрішнього боку (наприклад, на дверцятах) — однолінійну схему мережі, значення струму плавкої вставки запобіжників або номінального струму автоматичних вимикачів і найменування електроприймачів (світильників), щоб можна було безпомилково їх вмикати або вимикати.

Важливо

Використовувати мережу освітлення для будь-яких переносних або пересувних електроприймачів заборонено

Для живлення переносних (ручних) електричних світильників у приміщеннях із підвищеною небезпекою застосовують напругу не вище 42/36 В, а в особливо небезпечних приміщеннях, під час виконання робіт за особливо несприятливих умов і у зовнішніх установках, — не вище 12 В.

Вилки приладів на напругу 12–42 В не повинні входити у розетки з більш високою номінальною напругою.

У приміщеннях, де використовують напругу двох і більше номіналів, на всіх штепсельних розетках мають бути написи із зазначенням номінальної напруги.

Заборонено

Використовувати автотрансформатори для живлення світильників мережі 12–42 В заборонено.

Усі роботи з технічного обслуговування й очищування світильників проводять лише після зняття напруги електроживлення та охолодження світильників.

Очищати світильники, оглядати та ремонтувати мережу електричного освітлення повинен підготовлений електротехнічний персонал.

 

Улаштування електроводонагрівальних пристроїв

Для елементних водонагрівачів, які мають апарати захисного вимкнення, або встановлених у приміщенні з вирівнюванням потенціалів, ізолювальну вставку в трубопроводі гарячої води улаштовувати не потрібно, якщо споживання гарячої води відбувається у цьому самому приміщенні.

У душових приміщеннях для працівників ферм, які забезпечуються гарячою водою від елементних водонагрівачів, потрібно встановити ізолювальні вставки та пристрій вирівнювання завглибшки 2–3 см від поверхні підлоги душової кабіни та місця роздягання. Сітку приварюють до труб гарячої і холодної води, а також каналізаційних труб.

У разі споживання гарячої води безпосередньо біля водонагрівача, розташованого у приміщенні без пристрою вирівнювання електричних потенціалів, у бетонній підлозі на відстані 0,5 м від основи водонагрівача прокладають сталевий провідник, який з’єднують болтами у двох точках із корпусом водонагрівача. Якщо підлога неструмопровідна (наприклад, асфальтова), улаштовувати вирівнювання електричних потенціалів не потрібно, але корпус водонагрівача повинен бути з’єднаний із повторним заземленням нульового проводу сталевою шиною або ж занулений з автоматичним контролем цілості нульового проводу.

Трифазні електродні котли дозволено встановлювати в окремих приміщеннях, у яких розташовано лише технологічне обладнання та пристрої захисту й автоматики. Рекомендують забезпечувати електричне живлення таких котлів від окремих трансформаторів, але можна їх приєднувати й до загальної мережі. Захищати котел від короткого замикання, а також від неповнофазних режимів і перевантаження потрібно за допомогою автоматичного вимикача.

Корпус котла необхідно занулити. Якщо обладнання, з’єднане із електродним котлом, установлено в приміщенні зі струмопровідною підлогою, то в ньому потрібно забезпечити вирівнювання електричних потенціалів або пересвідчитися, що природне вирівнювання забезпечує напругу доторку не більше 12 В.

Заборонено

Однофазні опалювальні електродні водонагрівачі напругою до 220 В заборонено встановлювати в особливо небезпечних приміщеннях. Корпус нагрівача потрібно занулити третім проводом, який приєднують до повторного заземлення на вводі до споруди (до комутаційних апаратів). Провідність такого проводу повинна дорівнювати провідності фазного проводу, від якого отримує живлення однофазний нагрівач. Вмикати такі нагрівачі через штепсельні розетки заборонено. Їх захищають від короткого замикання і перевантаження автоматичними вимикачами.

Ізолювальні вставки без води випробовують після капітальних ремонтів електродного котла двократною номінальною напругою. Опір ізоляції електродів котла без води вимірюють щодо корпусу мегаомметром на напругу 2500 В за положень електродів, які відповідають максимальній і мінімальній потужності (має бути не менше 0,5 мОм).

До обслуговування електродних котлів напругою до 1000 В допускають осіб із групою з електробезпеки не нижче III.

Водонагрівачі, які встановлюють у виробничих приміщеннях, огороджують суцільною або сітчастою огорожею з чарунками 15×15 мм, заввишки не менше, ніж 2 м на відстані 1 м від котла. У суцільних огорожах роблять оглядові вікна, щоб можна було спостерігати за роботою водонагрівача. Двері обладнують блокуванням, щоб не можна було їх відчинити за увімкнутого водонагрівача. Ремонтні роботи на водонагрівачах дозволено виконувати лише за нарядом-допуском або розпорядженням із повним вимкненням напруги та дотриманням заходів безпеки праці.

Електроводонагрівачі повинні мати арматуру, яка забезпечує розбирання гарячої води шляхом витіснення її холодною. Їх потрібно забезпечувати засобами контролю і захисту від підвищеного тиску та перегрівання і приєднувати до водопровідної лише через діелектричну вставку.

Щоб захистити людей і тварин від ураження електричним струмом, на водогонах тваринницьких підприємствах застосовують ізолювальні вставки, їх монтують у розріз металевих труб трубопроводів, щоб запобігти появі на автонапувалках, доїльних установках небезпечного електричного потенціалу, що може статися внаслідок пошкодження електроізоляції. У разі застосування ізолювальних вставок як засобу захисту від ураження електричним струмом заборонено з’єднувати металеві частини за вставкою із нульовим провідником електромережі, оскільки тоді на металевих елементах може з’явитися небезпечний для життя тварин електропотенціал.

 

Улаштування опромінювальних установок

На тваринницьких фермах застосовують ультрафіолетове й інфрачервоне опромінення для лікування тварин й інтенсифікації вирощування молодняка у холодний період року. Для живлення опромінювальних установок у тваринницьких приміщеннях допустимим є застосування напруги до 220 В. Висоту підвішування опромінювачів визначають згідно із зоотехнічними нормами.

Важливо

У разі висоти підвішування нижче 2,5 м від землі опромінювачі огороджують.

Електричну напругу на них необхідно подавати лише на час роботи установки. Електротехнічний працівник, який обслуговує установки для ультрафіолетового опромінювання, повинен мати кваліфікаційну групу з електробезпеки III

Металеві частини опромінювачів (корпус, трос тощо) повинні бути заземленими (зануленими). У разі відсутності занулення потрібно використовувати пристрої захисного вимкнення. Для вимикання опромінювачів використовують штепсельні розетки у герметичному виконанні зі спеціальним гніздом для заземлення, розташовані заввишки 1,2 м від підлоги.

Під час роботи потрібно користуватися окулярами зі світлофільтрами та за можливості не перебувати в зоні дії ультрафіолетового випромінювання. Вмикати і вимикати такі установки мають право працівники, які знають правила безпечної експлуатації опромінювачів. Усі ремонтні роботи в опромінювальних установках дозволено проводити, а також замінювати лампи, лише після вимкнення напруги.

 

Улаштування електростригальних агрегатів

Під час установлення обладнання стригального пункту на новому місці, необхідно пересувну електростанцію монтувати на відстані не ближче 15 м від стригального пункту. Для її заземлення використовують труби (не менше двох) діаметром 20 мм, завдовжки 1,5–2 м, заглиблюючи їх у ґрунт на глибину не менше як на 1,5 м.

Корпуси електродвигуна стригального агрегату, трансформатора, рубильника, стригальної машинки та точильного верстата обов’язково заземляють (занулюють). Заборонено вмикати стригальну машинку, якщо її не під’єднано до заземлювального пристрою. До корпусу заземлювальний провід приварюють або з’єднують болтом.

Переносні силову й освітлювальну мережі влаштовують над столами для стрижіння, висота їх підвішування повинна забезпечувати зручність користування кнопковими пускачами.

Фото 2

Стригалі овець

аппаап

Важливо

Працівники, які обслуговують електростригальні агрегати, повинні мати кваліфікаційну групу з електробезпеки не нижче III. Стригалі повинні працювати в сухому взутті, стоячи на діелектричних килимках або сухому дерев’яному щиті. Стрижуть овець також на сухих дерев’яних столах або щитах. Заборонено стригти тварин електричними стригальними машинками на землі або вологій підлозі (щиті, килимку тощо), а також без взуття.

Під час експлуатації електростригальних агрегатів стежать за надійністю заземлення нульової точки генератора та корпусів обладнання, а також за цілісністю проводів. Виконувати роботи, якщо не заземлено точку генератора, заборонено.

 

Улаштування електрифікованих доїльних установок

Усе електрообладнання доїльної установки розміщують в окремому приміщенні й огороджують. Корпуси електродвигунів та інших електроустановок обов’язково заземлюють. Кінці заземлювального провідника потрібно приєднати до заземлювачів зварюванням, а до корпусів обладнання — гвинтами. Місця з’єднань повинні бути зачищені та залужені.

Під час роботи електродвигуна та насоса електродоїльної установки заборонено їх очищати, змащувати підшипники, вдягати паси, замінювати запобіжники й усувати несправності. У приміщенні з електрифікованими доїльними установками заборонено зберігати легкозаймисті рідини (бензин, оливу тощо).

 

Улаштування електроустановок в електрифікованих кормоцехах

Для улаштування електроустановок у кормоцехах необхідно:

  • застосовувати фарфорові герметизовані світильники зі скляними ковпаками, відбивачами та сіткою;
  • підвішувати світильники на висоті не нижче, ніж 2,5 м від підлоги;
  • використовувати переносні лампи напругою 12 В, приєднуючи їх за допомогою знижувального трансформатора з відокремленими навитками;
  • металеві корпуси запарників, вимикачі, труби, у яких прокладено електропроводи, і водопровідні труби, приєднані до запарників, надійно заземлювати (занулювати);
  • на розподільчих щитах у приміщеннях кормоцеху встановити загальний вимикач або закритий рубильник, яким можна вимкнути всі установки кормоцеху.

Важливо

 Очищати від забивання робочі органи (подрібнювачі, живильники тощо) потрібно лише після вимкнення й остаточного зупинення обладнання. Обов’язково потрібно вжити заходів, які запобігають його випадковому запуску, зокрема, зняти приводні паси, від’єднати муфти, почепити на пусковий пристрій попереджувальну табличку «Не вмикати! Працюють люди» тощо.

Улаштування машин і обладнання для видалення гною

Щоб запускати та зупиняти транспортер для видалення гною або дельта-скрепер (фото 3), у протилежних кінцях приміщення ферми встановлюють пристрої дистанційного керування з дублювальними кнопками. На бетонній основі монтують приводний редуктор (з електродвигуном). Кабель електроживлення до електродвигуна прокладають у металевій трубі, корпус електродвигуна та цю трубу заземлюють.

Якщо електричну апаратуру для видалення гною встановлено на відкритому майданчику, то її необхідно надійно захистити від атмосферних опадів.

Фото 3

 Установка скреперна для видалення гною

вав

 

Улаштування електроогорож на пасовищах

Принцип роботи електроогорожі полягає у короткочасному ураженні тварини електричним струмом (безпечної для тварини величини) під час торкання тварини до неізольованого дроту огорожі.

Фото 4

 Електропастух

ааап

Електроогорожі (електропастухи) розміщують на відстані не ближче 1 м від проїжджих доріг.

На дротах електроогорожі в добре видимих місцях закріплюють попереджувальні щити з написом: «Обережно! Електроогорожа». Такі самі щити потрібно встановити вздовж доріг з інтервалом не більше, ніж 200 м.

Під дротами електроогорожі необхідно періодично скошувати траву, але після попереднього вимкнення електричної напруги.

 

Окремі вимоги електробезпеки для електроустановок, розташованих у виробничих приміщеннях і на території тваринницького комплексу

Виконання і ступінь захисту електродвигунів, пускової та захисної апаратури, електроосвітлювальної апаратури й електромереж повинні відповідати класу зони за ПУЕ, мати апаратуру захисту від струмів короткого замикання й інших аварійних режимів.

На підприємстві повинен бути забезпечений захист кабельних ліній від механічного пошкодження, корозії, вібрації та перегрівання. Електропроводи й арматуру силової та освітлювальної мережі у виробничих приміщеннях потрібно надійно ізолювати і захистити від впливу високої температури, механічних пошкоджень і хімічної дії. Також повинні бути надійно ізольованими та не спричиняти недопустимого місцевого перегрівання з’єднання з проводами приладів, апаратів і двигунів.

Заборонено

Під час виконання роботи поблизу відкритих струмовідних частин електроустановок на підлогу кладуть діелектричні килимки, дерев’яні щити чи решітки. Знімати огородження струмопровідних частин, що перебувають під напругою, заборонено.

Пускову апаратуру необхідно розміщувати безпосередньо поблизу електродвигунів і робочих місць; у разі застосування кнопкових станцій потрібно їх захищати від випадкового ввімкнення. Розподільче, електросилове й освітлювальне обладнання, а також окремі пускові прилади, необхідно розміщувати в безпечному та зручному для обслуговування місці. Для живлення переносних і пересувних електроприймачів потрібно застосовувати шнури та гнучкі кабелі з мідними жилами, спеціально призначені для цього, з урахуванням можливого механічного впливу. Розподільчі пристрої повинні мати чіткі написи, що вказують на призначення окремих ланцюгів і панелей.

 

Запобіжні огляди та необхідні ремонти електричних мереж і ліній потрібно виконувати:

  • для приміщень із відносною вологістю понад 75% (із підвищеною електронебезпекою) — не рідше 1 разу на 6 місяців;
  • для вогких приміщень (особливо електронебезпечних) і високовольтних повітряних ліній — не рідше 1 разу на 3 місяці;
  • перевіряти ручні електричні машини (інструмент) і допоміжне обладнання до них, електродвигуни і пускову апаратуру потрібно одночасно з перевіркою приводних механізмів, але не рідше 1 разу на 6 місяців.

 

У разі наближення грози необхідно припинити всі роботи на повітряних лініях і у відкритих розподільчих пристроях, а в закритих розподільчих пристроях — роботи на вводах і комутаційній апаратурі, яку приєднано до повітряних ліній.