Сільське господарство – це основна галузь економіки України. Відповідно, оплата праці найманих працівників сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств є вагомою складовою загальнодержавного рівня оплати праці.
Правові підстави підвищення оплати праці
Згідно із ст. 100 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VІІІ (далі – КЗпП) підвищена оплата праці встановлюється на:
- важких роботах;
- роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці;
- роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами;
- роботах в умовах підвищеного ризику для здоров’я.
Підвищена оплата праці є одним із видів пільг та компенсацій за роботу у важких та шкідливих умовах.
У тій же статті КЗпП зазначено, що перелік цих робіт визначає Кабінет Міністрів України. Проте КМУ не затвердив єдиного переліку робіт із важкими та небезпечними умовами праці. В такому разі слід керуватися нормами спеціального законодавства, передбаченого для певної сфери господарства, – законів, постанов КМУ, генеральної та галузевих угод.
Коментар експерта
На формування розміру оплати праці в сільському господарстві впливають два чинники:
- по-перше, сільськогосподарські роботи переважно є важкими, небезпечними для здоров’я, виконуються у складних погодних умовах;
- по-друге, як визначальна галузь національної економіки сільське господарство потребує правової та фінансової підтримки з боку держави.
Питання підвищеної оплати праці в сільському господарстві врегульовано в загальному та спеціальному законодавстві (табл. 1).
Таблиця 1
Положення нормативно-правових актів, на підставі яких встановлюється підвищена оплата праці у сільському господарстві
НПА |
Характеристика норми |
| Галузева угода в сільському господарстві на 2014–2020 роки (чинна), укладена між Мінагрополітики України, Федерацією роботодавців агропромислового комплексу та продовольства України і Профспілкою працівників АПК України | Міститься зобов’язання для роботодавців щодо оплати праці у сільському господарстві та визначено мінімальні тарифні ставки, оклади, доплати тощо для робітників сільського господарства |
| Кодекс законів про працю України, ст. 100 | Встановлено норму про підвищену оплату праці на роботах із шкідливими та небезпечними умовами, проте не визначено правової форми, в якій провадиться таке підвищення. На розсуд роботодавця це може бути застосування підвищених тарифних ставок, встановлення доплат до тарифних ставок і посадових окладів |
| Закон України «Про охорону праці», ст. 7 | Роботодавцю надано можливість за свої кошти додатково встановлювати у колективному договорі (угоді, трудовому договорі) форми, системи, розмір заробітної плати та інші види трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо). Тобто, якщо роботодавець вважає за доцільне застосувати підвищену оплату праці робітникам, чия праця за результатами атестації є шкідливою, а належного переліку Кабміном не розроблено, то він має право розробити та встановити підвищену оплату праці самостійно за умовами колективного договору |
| Наказ Мінагрополітики України «Про умови оплати праці працівників бюджетних установ та організацій, що обслуговують агропромисловий комплекс» від 03.11.2005 № 602 | У наказі затверджено тарифні розряди і розміри коефіцієнтів для працівників бюджетної сфери АПК, тарифні розряди посад (професій) професіоналів, фахівців, керівників структурних підрозділів, технічних службовців та робітників цієї сфери. Передбачено також нарахування надбавок і доплат |
| Постанова КМУ «Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах» від 11.08.1995 № 648 | Тарифні ставки і посадові оклади, визначені генеральною, галузевими та регіональними угодами як мінімальні гарантії в оплаті праці, для усіх, хто працює у гірських районах, зокрема і працівників сільськогосподарських підприємств, підвищуються на 25%. Перелік населених пунктів, яким надано статус гірських, затвердив КМУ |
Мінімальні державні гарантії з оплати праці
У статті 31 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР вказано, що розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.
Визначення терміна
Згідно із ст. 95 КЗпП мінімальна заробітна плата – це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.
Якщо працівник виконав місячну норму праці та нарахована йому заробітна плата є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.
Якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати.
Норма закону
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX мінімальна заробітна плата працівника з 1 січня 2021 року в разі виконання місячної (годинної) норми праці повинна становити не менше 6000 грн (з 1 грудня 2021 року – 6500 грн).
У мінімальному розмірі заробітної плати не враховуються:
- доплата за роботу в несприятливих умовах праці;
- доплата за роботу в умовах підвищеного ризику для здоров’я;
- доплата за роботу в нічний та понадурочний час;
- оплата робіт роз’їзного характеру;
- премії до святкових і ювілейних дат.
Нарахування оплати праці працівників здійснюється таким чином. Працю оплачують:
- за фактично відпрацьований час на підставі посадового окладу (тарифної ставки) або
- залежно від виконання норм виробітку і відрядних розцінок.
І в першому, і вдругому випадку – з урахуванням підвищень, доплат та надбавок, передбачених чинним законодавством.
Галузеві гарантії оплати праці
В основі розрахунку розміру заробітної плати працівників сільськогосподарської галузі виробництва лежать мінімальні державні та галузеві гарантії з оплати праці, тарифна сітка, умови та розміри матеріального стимулювання, визначені в колективному договорі підприємства.
Підвищення розміру оплати праці закріплюють у трудовому договорі і виражають у відсотках до тарифної ставки (окладу) робітника, дотримуючись мінімальних гарантій, визначених у галузевих генеральних і регіональних угодах.
Для сфери сільського господарства визначальною є Галузева угода між Мінагрополітики України, Всеукраїнським об’єднанням організацій роботодавців «Федерація роботодавців агропромислового комплексу та продовольства України» і Профспілкою працівників агропромислового комплексу України в сільському господарстві на 2014–2020 роки від 20.12.2013 (далі – Галузева угода).
У Галузевій угоді встановлено гарантовану тарифну ставку робітника, який виконує просту, некваліфіковану роботу, за повністю виконану місячну норму праці (обсяг робіт) у розмірі не меншому від розміру чинної в державі мінімальної заробітної плати, а мінімальний розмір тарифної ставки робітника 1 розряду за повністю виконану норму робочого часу у нормальних умовах праці не нижче, ніж 105% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного в законодавстві України.
Норма закону
У статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ затверджено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі:
- з 1 січня – 2270 грн;
- з 1 липня – 2379 грн;
- з 1 грудня – 2481 грн.
Тарифна ставка робітника 1-го розряду є базовою величиною для формування тарифної сітки (схеми посадових окладів фахівців).
Тарифну сітку для робітників на підприємстві розробляють з дотриманням норм Галузевої угоди й ухвалюють як складову колективного договору.
Норми Галузевої угоди поширюються на підприємства і державної форми власності, і приватної.
Установлені в Галузеві угоді мінімальні гарантії оплати праці – обов’язкові. Водночас, у разі фінансових труднощів підприємства, тимчасово (на термін до 6 місяців) допустимо встановлювати в колективному договорі оплату праці нижче від норм, визначених в Галузеві угоді, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці.
Важливо
Мінімальна тарифна ставка не може бути нижчою за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на місяць року, в якому відбувається нарахування.
Згідно з п. 5.2 Галузевої угоди для висококваліфікованих працівників, які зайняті на особливо важливих, відповідальних роботах у сільському господарстві, у колективних договорах визначають підвищені тарифні ставки (місячні оклади) за міжрозрядними коефіцієнтами до тарифної ставки робітника 1 розряду відповідного виду роботи чи професії. Максимальний застосовуваний коефіцієнт становить 2,7.
Практика
Наприклад, візьмімо визначення тарифної ставки для тракториста-машиніста, зайнятого на збиранні зернових. Цю роботу слід віднести до особливо важливих і відповідальних. З метою дотримання міжрозрядних співвідношень рекомендується брати такі коефіцієнти: якщо робота тарифікується 5 розрядом, до тарифної ставки робітника 1 розряду тарифної сітки трактористів-машиністів застосовують коефіцієнт 2,3, якщо робота тарифікується 6 розрядом – коефіцієнт 2,7.
У Галузевій угоді міститься рекомендація для керівників підприємств, установ, організацій з метою дотримання міжпосадових (міжрозрядних) співвідношень забезпечити диференціацію заробітної плати працівників, які отримують її на рівні мінімальної, шляхом встановлення доплат, надбавок, премій з урахуванням складності, відповідальності, умов виконуваної роботи, кваліфікації працівника, результатів його роботи, дотримуючись вимог ст. 96 КЗпП.
Коментар експерта
Як зазначено вище, на підприємствах, що розміщені на території населених пунктів, яким надано статус гірських, тарифні ставки і посадові оклади збільшуються на 25%. Цей захід стосується лише тарифних ставок і посадових окладів працівників, які визначені генеральною, галузевими і регіональними угодами або встановлені КМУ чи іншим органом державної виконавчої влади. Проте, якщо тарифні ставки та оклади встановлені в колективних договорах і їх розміри перевищують передбачені у законодавстві розміри, то підвищенню на 25% підлягає лише частина тарифної ставки (окладу), яка відповідає розміру, встановленому в законодавстві, генеральній, галузевій (регіональній) угодах.
Оплата праці на підприємствах інфраструктури АПК
У забезпеченні ефективної роботи сільськогосподарських підприємств вагому роль відіграють бюджетні установи та організації, які обслуговують АПК, надаючи послуги виробничого і соціального характеру. Інфраструктуру АПК створюють підприємства заготівлі та пакування, транспорту, ветеринарної охорони, служби захисту рослин тощо.
Вимоги щодо підвищеної оплати праці окремих категорій працівників АПК встановлено у наказі Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про умови оплати праці працівників бюджетних установ та організацій, що обслуговують агропромисловий комплекс» від 03.11.2005 № 602 (далі – Наказ № 602). Зокрема, затверджено:
- розміри тарифних розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників бюджетних установ та організацій, що обслуговують АПК;
- схеми тарифних розрядів посад керівників, професіоналів, фахівців та інших працівників:
- територіальних органів Держпродспоживслужби України;
- установ та організацій рибного господарства;
- лабораторій якості продукції;
- Українського державного фонду підтримки фермерських господарств;
- Аграрного фонду;
- ДО «Український лісовий селекційний центр» Державного агентства лісових ресурсів України;
- схеми тарифних розрядів посад (професій) професіоналів, фахівців, керівників, технічних службовців і робітників, загальних для всіх бюджетних установ та організацій, що обслуговують АПК.
У Наказі № 602 затверджено 25 тарифних розрядів і розміри коефіцієнтів для працівників бюджетної сфери АПК. Їх посадові оклади (тарифні ставки) визначають на підставі розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з урахуванням відповідних тарифних коефіцієнтів.
Передбачено також виплату надбавок у розмірі до 50% посадового окладу (тарифної ставки) за важливість роботи, складність і напруженість.
Коментар експерта
Відповідно до Наказу № 602 доплату у розмірі 10% посадового (місячного) окладу слід виплачувати працівникам, які використовують у роботі дезінфікувальні засоби та зайняті прибиранням туалетів.
Також передбачені надбавки для водіїв автотранспортних засобів ІІ класу в розмірі 10% установленої тарифної ставки та водіїв І класу – у розмірі 25%. Так само у розмірі 25% тарифної ставки водії отримують доплату за ненормований робочий день.