День охорони праці в Україні щороку відзначають 28 квітня відповідно до Указу Президента України від 18.08.2006 № 685/2006. Ця дата не випадкова – вона узгоджується з міжнародною практикою, адже Всесвітній день безпеки та здоров’я на роботі запроваджено Міжнародною організацією праці ще у 2003 році. Відтоді змінюється не лише зміст цього дня, а й підхід до його проведення: від формальних інструктажів і «звітних» заходів – до реального інструменту управління ризиками на підприємстві.
У 2026 році тема Дня охорони праці звучить значно ширше, ніж звично: «Сприятливе психосоціальне робоче середовище: шлях до процвітання працівників та сильної організації». Такий підхід відображає сучасні реалії, в яких ризики на робочому місці пов’язані не лише з технічними чи виробничими факторами, а й із психоемоційним станом працівників. Хронічний стрес, перевтома, емоційне виснаження, організаційні недоліки – усе це безпосередньо впливає на рівень безпеки, кількість помилок і, як наслідок, на ймовірність настання інцидентів та нещасних випадків.
На сьогодні в українському законодавстві відсутні нормативно-правові акти, які прямо зобов’язують роботодавця затверджувати політику психосоціальної підтримки працівників. Єдине згадування цього питання міститься у Додатку 4 до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом від 26.01.2005 № 15. Водночас це не означає, що такі питання можна ігнорувати. Україна ратифікувала низку конвенцій Міжнародної організації праці та взяла курс на наближення законодавства до стандартів ЄС, що передбачає забезпечення безпечних і здорових умов праці у широкому розумінні. У цьому контексті турбота про ментальне здоров’я працівників уже сьогодні стає складовою системи охорони праці та фактором стабільності бізнесу.
Міжнародні підходи також дають чітке розуміння цього напряму. Відповідно до ISO 45003:2021 «Управління охороною здоров’я та безпекою праці. Психологічне здоров’я та безпека на виробництві. Настанови з керування психосоціальними ризиками», психосоціальні ризики – це будь-які ризики, пов’язані з небезпеками, що виникають у процесі організації роботи внаслідок соціальних факторів та аспектів робочого середовища й можуть завдати психологічної, соціальної чи фізичної шкоди. Якщо перекласти це на практику – це ситуації, коли працівник перевантажений, не має достатньої підтримки, працює в умовах постійної напруги або не розуміє очікувань. І саме в таких умовах навіть досвідчений працівник починає помилятися.
Психосоціальна підтримка на робочому місці не повинна обмежуватися формальними деклараціями або окремими заходами. Йдеться про системний підхід до управління психосоціальними ризиками, який включає чітке розуміння роботодавцем важливості цього питання, визнання впливу зовнішніх обставин (зокрема тривалого стресу, пов’язаного з умовами сьогодення), формування відкритої комунікації з працівниками, а також впровадження конкретних заходів підтримки. Працівники мають чітко розуміти, що їхній психологічний стан є не лише особистим питанням, а складовою безпеки праці, яка враховується на рівні підприємства.
Для впровадження таких підходів роботодавцям доцільно використовувати наявні методичні матеріали, зокрема рекомендації Держпраці щодо запровадження психосоціальної підтримки на робочому місці, приклади відповідних політик та інші роз’яснювальні ресурси. Це дозволяє сформувати власну систему заходів, адаптовану до специфіки підприємства.
Що стосується організації самого Дня охорони праці, практика показує: один день рідко дає відчутний результат. Натомість більш ефективним є формат Тижня охорони праці, який дозволяє не лише провести інструктажі, а й комплексно подивитися на ризики, залучити працівників і отримати зворотний зв’язок.
Для спрощення цієї роботи у системі вже доступні готові зразки документів:
Їх можна використати як базу і зосередитися не на підготовці документів, а на змісті заходів.
Також у межах підготовки до Дня або Тижня охорони праці варто використовувати сучасні формати навчання. Окрім інструктажів і внутрішніх обговорень, ефективним інструментом залишаються тематичні вебінари з охорони праці. У системі доступні актуальні вебінари з тестуванням за результатами перегляду відеозаписів, що дозволяє не лише ознайомитися з матеріалом, а й перевірити засвоєння знань у зручному форматі. Використання подібних форматів дозволяє поєднати навчання з практичною перевіркою знань і зробити підготовку до заходів більш змістовною.
Окремої уваги заслуговує ще один напрям – залучення родин працівників. На перший погляд це може здаватися незвичним для сфери охорони праці, однак саме такі ініціативи допомагають формувати сприйняття безпеки не лише як обов’язкової вимоги, а як важливої життєвої цінності. Одним із вдалих форматів може стати конкурс дитячого малюнка на тему «Охорона праці очима дітей». Такі роботи завжди щирі, прості й водночас дуже влучно нагадують про головне – чому важливо щодня повертатися додому здоровими та неушкодженими. Крім того, подібні заходи підвищують зацікавленість самих працівників і роблять тему безпеки ближчою та зрозумілішою для кожного.
Плануючи заходи у 2026 році, варто трохи змістити акценти:
доповнити традиційні інструктажі питаннями психосоціальних ризиків;
дати працівникам можливість висловити свою думку;
використати короткі практичні кейси замість тривалих лекцій і звернути увагу на реальне навантаження.
Такий підхід дозволяє побачити те, що зазвичай залишається поза увагою формальних перевірок.
Сучасна система охорони праці оцінюється не лише наявністю документів, наказів чи проведених заходів. Її реальна ефективність проявляється у тому, наскільки підприємство здатне своєчасно бачити ризики, реагувати на зміни та враховувати людський фактор як невід’ємну складову безпеки.
День охорони праці у 2026 році – це добра нагода не просто виконати традиційні формальності, а чесно оцінити дієвість наявних підходів і зробити крок до культури праці, у центрі якої – людина, її здоров’я та щоденна безпека на робочому місці.
