_____________________________________________________________________ 
(повне найменування підприємства із зазначенням підпорядкованості) 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО: 

Наказ _______________________ 

(посада роботодавця і

_________________________________ 

найменування підприємства)

_____________________ № ______ 

(число, місяць, рік) 

 

Інструкція з охорони праці № ______ 
для комірника (склад хімічної сировини, склад рослинної сировини, склад тари)

1. Загальні положення

1.1. Інструкція з охорони праці встановлює вимоги до безпечного виконання робіт комірником складу хімічної сировини, складу рослинної сировини та складу тари (далі – склад) на території підприємства, у складських приміщеннях і на постійному робочому місці.

1.2. У складських приміщеннях виконуються такі процеси: приймання, розміщення, зберігання, облік та відпуск хімічної сировини (реагенти, добавки, допоміжні матеріали), рослинної сировини (зерно пшениці, кукурудзи, сої, шрот, макуха та інші кормові компоненти), а також тари (мішки, біг-беги, каністри, бочки, піддони тощо).

Технологічний процес на складі — це сукупність послідовно виконуваних операцій, пов’язаних з підготовкою до приймання і прийманням матеріалів, їх розміщенням на зберігання, зберіганням, підготовкою до відпуску та відпуском.

1.3. Обладнання, що застосовується на складі: стелажі, піддони, візки, ручні та механізовані вантажопідіймальні пристрої, драбини, ваги, вентиляційні та аспіраційні системи, освітлювальні прилади та інше складське обладнання згідно з фактичною наявністю.

1.4. Згідно зі статтею 14 Закону України «Про охорону праці» працівник зобов’язаний: 

• дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей у процесі виконання робіт;  
• знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва; – користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;
• проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

1.5. На посаду комірника призначається особа, яка має професійно-технічну або повну загальну середню освіту та пройшла професійну підготовку на виробництві, без вимог до стажу роботи.

1.6. До самостійної роботи комірником допускаються особи, які:

• досягли 18‑річного віку;

• пройшли відповідну підготовку та стажування;

• пройшли вступний і первинний інструктажі з охорони праці та перевірку знань з питань охорони праці;;

• пройшли обов’язковий попередній медичний огляд і не мають протипоказань за станом здоров’я.

1.7. За невиконання вимог цієї інструкції комірник несе дисциплінарну, матеріальну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

1.8. Комірник зобов’язаний:

• виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку; 

• не з’являтися на роботі у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння; 

• не допускати сторонніх осіб на склад; 

• утримувати робоче місце в чистоті та порядку;

• не захаращувати проходи, входи та виходи тарою, матеріалами, піддонами; 

• знати та дотримуватися протипожежного режиму і правил пожежної безпеки;

• знати місце розташування аптечки та вміти користуватися нею;

• уміти надавати домедичну допомогу; 

• знати і виконувати інструкції з експлуатації електроприладів і обладнання;

• знати схему евакуації та місця розташування вогнегасників і пожежних кранів;

• повідомляти керівника про нещасні випадки, несправності обладнання чи небезпечні ситуації;

• користуватися засобами індивідуального захисту і дотримуватися правил носіння спецодягу.

1.9. Під час виконання робіт на комірника можуть діяти такі небезпечні та шкідливі виробничі фактори: 

• травмування при падінні вантажів або тари; 

• порізи та ушкодження рук гострими кромками тари;

• вплив пилу рослинного походження; 

• хімічний вплив речовин (подразнення, алергічні реакції);

• падіння на слизькій або нерівній підлозі;

• ураження електричним струмом; 

• недостатнє освітлення; 

• пожежна та вибухонебезпечність складських приміщень.

1.10. Комірник забезпечується спеціальним одягом та ЗІЗ відповідно до Норм безоплатної видачі ЗІЗ та колективного договору:

• костюм робочий бавовняний – термін носіння 12 місяців;

• взуття закрите з нековзкою підошвою – термін носіння 12 місяців;

• рукавички захисні – термін носіння до зносу;

• куртка утеплена – термін носіння 36 місяців (для роботи в холодний період).

1.11. Додаткові ЗІЗ (навушники шумозахисні, захисні окуляри, каска захисна, респіратори при роботі з пилом чи хімічними речовинами) можуть видаватися за результатами оцінки ризиків.

1.12. Працівник має право відмовитися від виконання роботи у разі виникнення небезпечної для життя або здоров’я ситуації з негайним повідомленням керівника.

1.13. Для керування вантажопідіймальними механізмами комірник повинен пройти спеціальне навчання і мати відповідне посвідчення.

1.14. Склади повинні бути обладнані пожежними щитами, вогнегасниками, ящиками з піском та іншими засобами пожежогасіння.

1.15. Підлога складських приміщень повинна бути рівною, неслизькою та без вибоїн.

1.16. Стелажі мають бути міцними, надійно закріпленими та промаркованими із зазначенням гранично допустимого навантаження.

1.17. Забороняється зберігати у складських приміщеннях сторонні предмети, використовувати відкритий вогонь та електронагрівальні прилади.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Перед початком роботи отримати завдання та інформацію про особливості зберігання матеріалів.

2.2. Одягти справний спецодяг і спецвзуття, перевірити їх придатність.

2.3. Перевірити стан проходів, проїздів, освітлення, вентиляції.

2.4. Перевірити справність вантажопідіймальних пристроїв і допоміжного інвентарю.

2.5. Переконатися у наявності та справності засобів пожежогасіння і аптечки.

2.6. У разі виявлення несправностей повідомити керівника та не приступати до роботи до їх усунення.

3. Вимоги безпеки під час роботи

3.1. Дотримуватися встановлених правил зберігання матеріалів відповідно до їх фізико-хімічних властивостей.

3.2 Вимоги безпеки щодо зберігання (змішаного)хімічних речовин.

3.2.1 Хімічні речовини необхідно зберігати в закритих сухих приміщеннях або під навісами в тарі, що відповідає вимогам відповідних стандартів чи технічних умов.

Під навісом допускається зберігати хімічні речовини, які від вологого повітря або води не розкладаються, не займаються (наприклад: хлористий натрій, сірчанокисла мідь, сірчанокислий натрій і ін.)

3.2.2 Групи хімічних речовин, які можуть самозайматися при контакті з окислювачами, реагувати або розігріватися від дії води, займатися при підвищеній температурі ( наприклад: перекиси, нітросполуки і ін.), а також речовини, які при контакті займаються або виділяють горючі гази, необхідно зберігати ізольовано одну від одної і від інших горючих речовин і матеріалів у відсіках складу, розділених глухими неспалимими перегородками.

3.2.3 Необхідно зберігати ізольовано одна від одної хімічні речовини, при горінні і розкладу яких виділяються шкідливі пари та гази або які утруднюють процес гасіння та евакуації речовин, що знаходяться в приміщенні, а також речовини, для яких неможливо застосовувати однакові засоби пожежогасіння.

3.2.4 У склад слід приймати хімічні речовини тільки в справній тарі (без порушення герметичності, без витоку рідини), яка унеможливлює самозаймання, розклад хімічних речовин.

На тарі повинні бути надписи або бирки з вказаними назвою хімічних речовин та їх характерними властивостями.

3.2.5 Під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт не допускається пошкодження тари, падіння вантажу з висоти, проливання рідин, розсипання речовин. На кожну партію повинен бути паспорт. Немарковані препарати, які виявлені на складі, підлягають аналізу або знищенню.

3.2.6 Хімічні речовини, упаковані в лантухи, барабани, бочки і іншу тару, повинні зберігатися на стелажах або в штабелях.

Відстань від штабелів і стелажів до опалювальних приладів повинна бути не менше їм.

3.2.7 Видача і розфасування хімічних речовин в місцях їх зберігання не допускається. Для цього повинні бути передбачені окремі приміщення.

3.2.8 Лужні метали необхідно зберігати в ізольованих відсіках, розміщених в торці складського приміщення, які необхідно захищати від попадання води.

3.2.9 Сулії з рідкими речовинами (розчинами лугів, кислотами) необхідно зберігати в корзинах або дерев'яних обрешітках.

Не допускається зберігання кислот, лугів і інших хімічних речовин у підвальних приміщеннях.

3.2.10 У складських приміщеннях, де зберігаються розчини лугів і кислот, слід постійно контролювати роботу аварійних душів (їх справність) та наявність нейтралізуючих розчинів на випадок попадання кислот, лугів на оголені частини тіла для їх нейтралізації та змивання.

3.2.11 Плавикову кислоту слід зберігати у суліях покритих парафіном та установлених в ящики.

3.2.12 Контейнери-бочки та балони з рідким хлором необхідно зберігати у закритих сховищах.

3.2.13 Хлорне вапно слід зберігати у щільній дерев'яній або металевій захищеній від корозії тарі окремо від горючих речовин та балонів із стисненими та зрідженими газами.

3.2.14 Аміачну воду, перекис водню (3-30% розчин) необхідно зберігати у скляній або металевій тарі. Миючі засоби повинні зберігатися у щільно закритій тарі, формалін - у скляних суліях, дерев'яних, емальованих чи алюмінієвих бочках.

3.2.15 Пергідроль необхідно зберігати за умов, що не допускають прямого впливу сонячних промінів, попадання пилу та інших забруднюючих домішок, температура повітря в приміщеннях, де зберігається пергідроль, не повинна перевищувати 30°С.

Пергідроль не допускається зберігати у герметичній тарі. Пробки, що закривають сулії з пергідролем, повинні мати отвори для виходу газу.

3.2.16 Активоване вугілля слід зберігати у пакетах або у металевих закритих барабанах.

3.2.17 Їдкий натр необхідно зберігати: кристалічний - у сталевих гофрованих барабанах, рідкий (розчин) - у сталевих бочках. Відкривати барабани з їдким натром слід за допомогою спеціального різака.

3.2.18 Метанол необхідно зберігати в щільно закритій опломбованій тарі з відповідним написом. Не допускається зберігати сумісно (в одному складі) метанол з етиловим спиртом.

Тара з-під метанолу повинна бути спорожнена повністю (без залишків) та промита великою кількістю води.

3.2.19 Карбід кальцію необхідно зберігати у металевих закритих барабанах у неопалювальних приміщеннях (не допускається зберігати карбід кальцію у підвальних приміщеннях та низьких місцях, які затоплюються).

Розкриття барабанів з карбідом кальцію слід виконувати інструментом, що виключає можливість утворення іскор. Залишок карбіду кальцію у барабані слід надійно захищати від попадання вологи.

3.3. Проходи між стелажами та штабелями повинні бути не менше 1 м і постійно вільні а при переміщенні візків між стелажами і штабелями необхідно залишати прохід на 1 м більше ширини візка. Ширина головного проїзду складу повинна бути не менше 2,5  м.

3.4. Не допускається зберігання на складі особистих речей, одягу, а також легкозаймистих речовин.

3.5. Розкривати тару необхідно тільки відповідними інструментами, попередньо видалити всі цвяхи і кінці дроту, а металеву обшивку загнути всередину стінок тари.

Не допускається залишати на складі і біля нього дощечки з цвяхами.

3.6. Забороняється захаращувати проходи тарою та матеріалами.

3.7. Укладання матеріалів у штабелі та на стелажі здійснювати рівномірно, не перевищуючи допустиму висоту.

3.8. Бочки необхідно укладати на бік в спеціально пристосовані для них стелажі (виготовлені з міцного дерева або металу); при відсутності стелажів між рядами бочок необхідно класти прокладки, а крайні бочки необхідно підклинювати.

3.9. Для роботи на висоті, необхідно користуватися міцними справними драбинами з наконечниками проти ковзання.

3.10. Не дозволяється переносити вантажі в несправній тарі.

3.11. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками:

3.11.1. Підйом і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на годину) – 10 кг.

3.11.2. Підйом і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни – 7 кг.

3.11.3. Сумарна вага вантажу, який переміщується протягом робочої зміни кожною людиною, не повинна перевищувати: по робочій поверхні – 350 кг, з підлоги – 175 кг.

3.11.4. У вагу вантажу, що переміщується, включається вага тари і упаковки.

3.11.5. При переміщенні вантажу на візках або в контейнерах прикладене зусилля не повинно перевищувати 10 кг.

3.12. При переміщенні вантажу по похилій площині треба стояти збоку.

3.13. Не дозволяється залишати без огорожі завантажувальні люки та отвори (за наявності службових товарних драбин, необхідно стежити, щоб вони були обладнані відповідно до моделі).

3.14. Під час роботи з рослинною сировиною застосовувати респіратори при запиленості.

3.15. Під час роботи з хімічною сировиною користуватися рукавицями, окулярами та іншими ЗІЗ.

3.16. Переносити вантажі в жорсткій тарі необхідно тільки в рукавицях.

3.17. Забороняється відкривати або переливати хімічні речовини без відповідного дозволу та інструктажу.

3.18. Порожню та пошкоджену тару складати у відведених місцях.

3.19. Не перебувати під піднятим вантажем та поблизу працюючих механізмів.

3.20. Про всі виявлені несправності негайно повідомляти керівника.

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. Прибрати робоче місце та скласти інвентар.

4.2. Вимкнути освітлення та електрообладнання (за необхідності).

4.3. Повідомити керівника про всі виявлені недоліки.

4.4. Зняти спецодяг, очистити його, вимити руки з милом.

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. У випадку виникнення ознак пожежі (горіння):

• негайно повідомити про це за телефоном 101. При цьому необхідно назвати місцезнаходження об’єкта, вказати кількість поверхів будинку, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище;

• повідомити безпосередньому керівнику або посадовій особі. 

• вжити (за можливості) заходів щодо евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі первинними засобами пожежогасіння та збереження матеріальних цінностей;

• сповістити про пожежу керівника чи відповідну компетентну посадову особу;

• здійснити в разі необхідності відключення електроенергії (за винятком систем протипожежного захисту) за можливості здійснити заходи, що сприяють запобіганню розвитку пожежі та задимленню будинку;

• організувати зустріч підрозділів оперативно-рятувальної служби, надати їм допомогу у виборі найкоротшого шляху для під’їзду до осередку пожежі та в установці техніки на зовнішні джерела водопостачання;

• одночасно з гасінням пожежі організувати евакуацію і захист матеріальних цінностей.

5.2. Місце, де стався нещасний випадок, аварія, пожежа за можливістю зберігати в тому стані, при якому воно сталося, якщо немає загрози для працівників та навколишнього середовища.

5.3. Постраждалим під час пожежі, аварії, нещасного випадку надати домедичну допомогу та викликати швидку медичну допомогу за номером 103.

В усіх випадках повідомити керівництво підприємства та дотримуватись вказівок керівництва.

5.4. Електротравми:

Порядок надання домедичної допомоги постраждалому в разі ураження електричним струмом:

1) насамперед переконатися у відсутності небезпеки;

2) якщо постраждалий у притомному стані, заспокоїти та пояснити свої наступні дії;

3) викликати екстрену медичну допомогу та дотримуватись вказівок диспетчера прийому виклику;

4) якщо постраждалого уражено блискавкою, торкатися його та надавати йому необхідну допомогу безпечно (допомогу слід надавати відповідно до наявних пошкоджень);

5) якщо постраждалого уражено електричним струмом:

– щодо непритомного постраждалого впевнитись, що дія електричного струму на нього припинена;

– всі дії щодо припинення дії електричного струму слід здійснювати за умови проходження відповідного навчання або здійснити виклик за єдиним телефонним номером системи екстреної допомоги населенню 112;

– у разі припинення дії електричного струму на постраждалого слід надати йому домедичну допомогу відповідно до наявних пошкоджень;

6) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) у разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно здійснити виклик екстреної медичної допомоги;

8) за можливості зібрати у постраждалого чи оточуючих максимально можливу інформацію стосовно обставин отримання травми. Всю отриману інформацію передати працівникам бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або диспетчеру служби екстреної медичної допомоги.

5.5. Механічні травми:

Ознаками масивної зовнішньої кровотечі є будь-що з наведеного:

1) швидке, інтенсивне витікання крові з рани;

2) пульсуючий характер кровотечі (кров б'є фонтаном);

3) пляма крові біля постраждалого, яка швидко збільшується;

4) значне просякнення одягу постраждалого кров'ю;

5) повна чи часткова ампутація кінцівки вище рівня кисті чи ступні;

6) непритомний стан постраждалого без ознак черепно-мозкової травми, за наявності зовнішньої кровотечі;

7) ознаки порушення перфузії: бліда шкіра, холодні кінцівки тощо, за наявності зовнішньої кровотечі.

Послідовність дій під час надання домедичної допомоги постраждалим у разі масивної зовнішньої кровотечі:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) покликати на допомогу оточуючих. Якщо випадкових свідків декілька слід звертатись до конкретної особи;

3) за наявності, перед початком надання домедичної допомоги використати засоби індивідуального захисту: рукавички, маску, захист очей;

4) в разі кровотечі з рани кінцівки та з можливістю її чіткої візуалізації:

а) здійснити максимально можливий тиск на рану руками;

б) накласти стискаючу пов’язку та оцінити її ефективність;

в) якщо кровотеча зупинилась, заспокоїти постраждалого та здійснити виклик екстреної медичної допомоги та дотримуватись вказівок диспетчера прийому виклику;

г) якщо кровотеча не зупинилась, накласти кровоспинний джгут;

ґ) після накладання кровоспинного джгута оцінити його ефективність:

– якщо кровотеча зупинена, записати точний час накладання кровоспинного джгута безпосередньо на кровоспинному джгуті або іншому видимому місці;

– якщо є відповідний навик, перевірити наявність пульсу на кінцівці нижче накладання кровоспинного джгута, та, за його наявності, здійснити додатковий тиск кровоспинним джгутом та/або накласти додатковий кровоспинний джгут, як описано нижче;

– якщо кровотеча не зупинилась, слід збільшити тиск кровоспинного джгута та/або накласти ще один кровоспинний джгут вище першого джгута;

– якщо накладання другого кровоспинного джгута не ефективно або відсутня можливість його накладання, слід здійснювати прямий тиск на рану руками до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або виконати тампонування рани;

5) в разі кровотечі з рани кінцівки без можливості її чіткої візуалізації:

а) накласти кровоспинний джгут максимально високо на кінцівку;

б) заспокоїти постраждалого та пояснити подальші дії;

в) розрізати одяг на кінцівці, якщо можливо;

г) оцінити ефективність накладання кровоспинного джгута:

– якщо кровотеча зупинена, записати точний час накладання кровоспинного джгута безпосередньо на кровоспинному джгуті або іншому видимому місці;

– якщо є відповідний навик, перевірити наявність пульсу на кінцівці нижче накладання кровоспинного джгута, та за його наявності здійснити додатковий тиск кровоспинним джгутом та/або накласти додатковий кровоспинний джгут як описано нижче;

– якщо кровотеча не зупинилась, слід збільшити тиск кровоспинного джгута та/або накласти ще один кровоспинний джгут залежно від місця локалізації рани;

– якщо накладання другого кровоспинного джгута не ефективно або відсутня можливість його накладання, слід здійснювати прямий тиск на рану руками до приїзду бригади (швидкої) екстреної медичної допомоги або виконати тампонування рани;

ґ) не знімати та не послабляти кровоспинний джгут до приїзду бригади (швидкої) екстреної медичної допомоги.

5.6. Термічні опіки.

Розрізняють опіки чотирьох ступенів:

1) I ступінь (еритема) – почервоніння шкіри, набряклість і біль;

2) II ступінь (утворення пухирів) – сильний біль із інтенсивним почервонінням, відшаруванням епідермісу з утворенням міхурів, наповнених прозорою або каламутною рідиною;

3) III ступінь: некроз всієї товщі шкіри з утворенням щільного струпу, під яким перебувають ушкоджені тканини;

4) IV ступінь (обвуглення): виникає при впливі на тканини дуже високих температур (полум’я, розплавлений метал тощо); частіше при пожежах та аваріях на автотранспорті (ДТП), в літаках, нещасні випадки на шахтах; результат таких опіків – ушкодження м’язів, сухожиль, кісток.

Послідовність дій під час надання домедичної допомоги постраждалим з термічними опіками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) припинити дію високої температури на постраждалого, за необхідності зняти тліючий одяг;

3) зняти прикраси, які є на ділянці опіку;

4) заспокоїти постраждалого та пояснити свої подальші дії;

5) здійснити виклик екстреної медичної допомоги та дотримуватись вказівок диспетчера прийому виклику;

6) охолодити місце опіку шляхом промивання протягом щонайменше 20 хв водою кімнатної температури (якщо площа опіку не перевищує 20% у дорослих або 10% у дітей);

7) після охолодження накласти на місце опіку чисту, стерильну суху марлеву пов’язку. Пов’язка не повинна здійснювати тиск на м’які тканини;

8) за наявності міхурів не слід їх пошкоджувати. В разі випадкового пошкодження міхурів накласти пов’язки, як описано вище;

9) при опіках більше ніж 20% площі тіла у дорослих або 10% у дітей потрібно накрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

10) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

11) в разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги;

12) за можливості зібрати у постраждалого чи оточуючих максимально можливу інформацію стосовно обставин отримання травми. Всю отриману інформацію передати фахівцям бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або диспетчеру служби екстреної медичної допомоги.

5.7. У разі порізів чи проколів негайно обробити рану антисептиком та звернутися до медпункту.

ПОГОДЖЕНО