Під час укладення трудового договору роботодавець може встановити працівнику випробувальний термін, щоб перевірити його відповідність посаді. На цей період працівник має такі ж права, що й інші співробітники. Керівництво має забезпечити йому належні умови праці та своєчасну оплату (ст. 21 КЗпП).
Умова про випробувальний термін обов'язково зазначається в наказі про прийняття на роботу (ст. 26 КЗпП).
Важливо, що під час воєнного стану її можна застосовувати до будь-якої категорії працівників (ч.2 ст. 2 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).
За час випробування роботодавець повинен перевірити чи підходить працівник займаній посаді.
Відповідно до ст. 27 КЗпП, строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати:
трьох місяців,
а в окремих випадках, за погодженням з профспілкою, - шести місяців,
у разі прийняття на роботу робітників - одного місяця.
Причому дні, коли робітник фактично не працював, не зараховуються.
Якщо працівник не справляється з обов'язками, роботодавець має право його звільнити під час випробування. Для цього потрібно:
чітко обґрунтувати причини невідповідності вимогам роботи та вказати вимоги, про які йдеться, посилаючись на документи;
письмово попередити працівника за 3 дні. Це передбачено ст. 28 КЗпП;
діяти в межах строку випробування.
У Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці наголосили, що при встановленні невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування керівник має право звільнити працівника за п. 11 ст. 40 КЗпП України.