12 жовтня 2026 року Верховна Рада ухвалила в другому читанні та в цілому законопроєкт «Про безпеку та охорону здоров'я працівників на роботі» № 10147. Він замінить Закон України «Про охорону праці» 1992 року. Закон набирає чинності наступного дня після опублікування, але вводиться в дію через 6 місяців після припинення або скасування воєнного стану. Головна зміна полягає в підході: замість формального виконання приписів роботодавець має постійно виявляти й зменшувати професійні ризики. Для цього закон запроваджує нові обов'язки, окремі фінансові санкції за кожне порушення й нову процедуру допуску до робіт підвищеної небезпеки.

Чинний Закон «Про охорону праці» ухвалили 1992 року. Його ідеологія склалася ще в радянській системі нормування. Охорону праці в ньому розуміють передусім як дотримання правил, норм та інструкцій, а безпеку оцінюють за тим, чи виконано формальні вимоги. За три десятиліття до закону вносили численні зміни. Утім концепцію управління професійними ризиками, яка є основою європейського регулювання, він так і не містить.

Україна взяла на себе зобов'язання імплементувати Рамкову директиву Ради 89/391/ЄЕС (базовий акт ЄС про заходи для поліпшення безпеки та здоров'я працівників на роботі) й інші директиви, перелічені в Угоді про асоціацію з ЄС. Відповідний розділ переговорів про вступ до ЄС теж вимагає оновити законодавство у сфері безпеки праці.

Законопроєкт № 10147 полягає в "зміні об'єкта впливу державної політики". У центрі уваги тепер працівник, його життя і здоров'я, а не абстрактна "безпека праці". Під час підготовки до другого читання депутати подали понад тисячу поправок. Значну частину комітет відхилив, проте назву уточнили: слово "охорону" додали відповідно до термінології Директиви.

Стаття 1 містить 48 визначень. Серед них з'явилися поняття, яких у вітчизняному законодавстві про охорону праці раніше не було:

– інцидент (неочікувана подія, яка може спричинити або спричинила шкоду працівникові без втрати працездатності);

– професійний ризик (імовірність погіршення здоров'я працівника з урахуванням тяжкості наслідків);

– оцінювання професійних ризиків, управління професійними ризиками;

– культура безпеки на роботі, служба захисту й запобігання;

– робоча зона, робоче обладнання підвищеної небезпеки, нічний працівник.

Поняття "працівник" визначено широко. Це особа, яка працює в межах трудових відносин, зокрема в іншого роботодавця, виконує роботу за рішенням суду чи проходить навчання, стажування або практику. З нього виключено домашніх працівників, самозайнятих осіб і членів фермерського господарства.

Закон поширюється на всіх роботодавців незалежно від форми власності, включно із сектором державного управління. Військовослужбовців, поліцейських й осіб рядового та начальницького складу він стосується лише тією мірою, у якій це сумісно зі специфікою їхньої служби.

Закон закріплює 20 принципів державної політики. Ключові з них: найвищий пріоритет життя і здоров'я працівника та пріоритет запобігання ризикам на основі їх оцінювання. Мінімальні вимоги, передбачені директивами ЄС, визначає Кабінет Міністрів.

Нормативні акти у сфері безпеки праці розробляють, змінюють і скасовують з обов'язковим залученням всеукраїнських об'єднань роботодавців і профспілок. Якщо обидві сторони спільно ініціюють перегляд акта, розробник зобов'язаний таку ініціативу розглянути.

Роботодавець має вести облік усіх інцидентів, тобто й тих випадків, коли працівник не втратив працездатності, та з'ясовувати їхні причини. Порядок обліку роботодавець визначає сам, ураховуючи примірне положення центрального органу виконавчої влади (ЦОВВ). Якщо роботодавець не провів розслідування нещасного випадку, рішення про розслідування може ухвалити Держпраці за заявою працівника.

Атестацію робочих місць / зон за умовами праці збережено. Вона обов'язкова, якщо її вимагає законодавство чи колективний договір або якщо від її результатів залежать пільги й компенсації. Проводити її потрібно не рідше ніж один раз на 5 років. До роботи з небезпечними професійними факторами без їх медико-санітарної регламентації працівника допускати заборонено.

Роботи підвищеної небезпеки можна виконувати на одній із двох підстав:

Дозвіл. Держпраці видає його на підставі позитивного висновку експертизи акредитованого суб'єкта. Рішення ухвалюють протягом 7 робочих днів. Дозвіл безоплатний та діє 5 років. Діє принцип мовчазної згоди: якщо відповіді немає, роботодавець може розпочати роботи через 7 робочих днів після спливу строку. Висновок експертизи має бути складений не більш ніж за 9 місяців до подання заяви.

Декларація відповідності матеріально-технічної бази. Її реєструють протягом 3 робочих днів, безоплатно. Відмовити в реєстрації не можна. Якщо відомості змінилися, оновлену декларацію потрібно подати протягом 7 робочих днів.

Обидва переліки робіт (за дозволом і за декларацією) затверджує Кабінет Міністрів. Прямо встановлено, що залучати фізичних осіб до робіт підвищеної небезпеки за цивільно-правовими договорами заборонено.

Використовувати робоче обладнання підвищеної небезпеки можна лише після повідомлення Держпраці в електронній формі. Також обов'язкові технічні огляди, які проводять акредитовані суб'єкти.

Основний обов'язок роботодавця полягає в тому, щоб організувати систему управління безпекою та охороною здоров'я працівників на роботі. Вона ґрунтується на ієрархії з дев'яти принципів: від уникнення ризиків та їх усунення в джерелі до пріоритету колективного захисту над індивідуальним.

Служба захисту й запобігання замінює службу охорони праці. Вимоги до неї залежать від кількості працівників:

Служба підпорядковується безпосередньо роботодавцю. Водночас закон вимагає від неї професійної незалежності від роботодавця, працівників та їхніх представників. Зовнішні постачальники послуг мають застрахувати свою відповідальність. Якщо роботодавець залучив такого постачальника, відповідальності з нього це не знімає.

Управління професійними ризиками охоплює ідентифікацію небезпек, аналіз, планування заходів, їх реалізацію та контроль. Роботодавець може користуватися методичними рекомендаціями ЦОВВ або власною методикою, якщо вона відповідає принципам закону.

Засоби колективного й індивідуального захисту роботодавець оплачує сам, і обсяг цих витрат не може бути обмежений.

Зовнішній аудит системи управління обов'язковий для роботодавців, які виконують роботи підвищеної небезпеки. Його проводять не рідше ніж один раз на 5 років. На вимогу Держпраці висновки аудиту потрібно надати протягом 10 робочих днів.

Роботодавець сам визначає, хто з працівників підлягає обов'язковим медоглядам, і затверджує графіки. Обов'язкові огляди передбачено для неповнолітніх (щороку), для працівників, які зазнають впливу шкідливих або небезпечних факторів, для нічних працівників, а також за зверненням працівника, якщо стан його здоров'я погіршився.

Закон уперше на рівні закону деталізує наслідки ухилення від медогляду чи навчання:

• якщо працівник не пройшов огляд чи навчання з поважних причин, його відсторонюють від роботи з оплатою не нижче ніж 2/3 тарифної ставки (окладу);

• якщо він відмовився або ухилився, його відсторонюють без збереження заробітної плати;

• повторна відмова є підставою для звільнення з ініціативи роботодавця;

• якщо працівник повторно не склав перевірку знань (повторну перевірку роботодавець має організувати протягом одного місяця), це теж підстава для розірвання трудового договору.

Якщо кандидат на посаду відмовився від попереднього медогляду або визнаний непридатним, роботодавець може відмовити в укладенні договору. Закон окремо зазначає, що це не є дискримінацією.

Обов'язкове навчання та перевірку знань проходять працівники, зайняті на роботах підвищеної небезпеки, працівники служби захисту й запобігання, керівники, які організовують роботу з безпеки, і відповідальні за домедичну допомогу, пожежогасіння й евакуацію.

Роботодавця зобов'язано інформувати працівників та їхніх представників про ризики та консультуватися з ними з восьми груп питань. Працівник має право залишити робоче місце в разі серйозної та безпосередньої небезпеки без жодних негативних наслідків. Роботодавцю заборонено вимагати, щоб працівники поверталися до роботи, поки небезпека не минула.

Роботодавець може контролювати дотримання вимог безпеки технічними засобами, але лише попередньо повідомивши працівників і без дій, що принижують гідність. Працівник зобов'язаний на документально оформлену вимогу пройти огляд на стан сп'яніння за рахунок роботодавця. Також він має повідомляти про зміни в стані здоров'я, які впливають на безпечне виконання роботи, проте може не розкривати медичну інформацію.

Для вагітних працівниць, працівниць, які нещодавно народили, і тих, хто годує грудьми, роботодавець проводить окреме оцінювання ризиків. Якщо умови праці змінити неможливо, працівниці надають іншу роботу. Якщо й це неможливо, її відсторонюють від роботи зі збереженням середньої заробітної плати. Для неповнолітніх установлено перелік заборонених робіт, зокрема заборону нічної праці з винятками, які визначає Кабмін. Для осіб з інвалідністю обов'язкове індивідуальне оцінювання ризиків.

Державний інспектор праці може вимагати негайно зупинити роботи чи експлуатацію обладнання, якщо є безпосередня загроза життю. Таку вимогу можна оскаржити згідно із Законом «Про адміністративну процедуру». Якщо роботодавець відмовляється виконувати вимогу, інспектор звертається до суду.

Нова редакція ст. 260 КЗпП дозволяє проводити інспекційні відвідування за рішенням керівника органу. Підставою може бути інформація з медіа й інших відкритих джерел, яка свідчить про ознаки неоформлених трудових відносин або про порушення, перелічені в ч. 2 ст. 35 Закону. Перевіряти дозволено лише ті питання, що стали підставою для відвідування. Повторна перевірка за тими самими фактами заборонена.

Держпраці також зобов'язана безоплатно консультувати роботодавців. За запитом вона може проаналізувати стан дотримання законодавства в компанії, і рекомендації за його результатами мають добровільний характер.

Закон запроваджує 14 складів фінансових санкцій. Розмір прив'язано до мінімальної заробітної плати (МЗП) на день виявлення порушення. Далі розраховано суми за МЗП 2026 року 8 647 грн:

За повторне порушення протягом року штраф подвоюється. Якщо роботодавець сплатить 50 % суми протягом 10 банківських днів, постанова вважається виконаною (ч. 6 ст. 35). Штрафи визнано фінансовими санкціями, а не адміністративно-господарськими. Це впливає на строки й порядок їх застосування.

Бізнес

Основне навантаження буде покладено на документування та процеси. Компаніям доведеться розробити методику оцінювання ризиків, провести його для кожного робочого місця, налаштувати облік інцидентів і процедуру консультацій з працівниками. Середні й великі підприємства мають переглянути структуру служби охорони праці відповідно до нових порогів чисельності. Обов'язок оцінювати ризики за кожним робочим місцем у поєднанні зі штрафами "за кожне місце" або "за кожного працівника" робить формальний підхід фінансово небезпечним для великих колективів.

Для компаній, які виконують роботи підвищеної небезпеки, з'являються обов'язковий зовнішній аудит раз на 5 років і нова процедура дозволу з експертизою. Діє також заборона залучати ФОП і фізичних осіб за цивільно-правовими договорами до таких робіт. Це прямо зачіпає будівництво, енергетику, видобувну й логістичну галузі, де субпідряд із фізособами поширений.

Для малого бізнесу закон дає перехідне пом'якшення (див. далі) і дозволяє роботодавцю виконувати функції служби захисту самостійно. Утім обов'язок оцінювати ризики стосується і його.

Ринок послуг

З'являється сегмент акредитованих постачальників послуг: експертиза для дозволів, технічні огляди, зовнішній аудит, навчання, послуги служби захисту й запобігання. Вимоги до них установить Кабмін. Зовнішні постачальники мають страхувати свою відповідальність.

Працівники

Посилено гарантії: право залишити небезпечне місце, захист від тиску за повідомлення про небезпеку, оплачуване відсторонення за об'єктивних причин, недопустимість будь-яких фінансових витрат працівника на безпеку. Водночас з'явилися чіткі підстави для звільнення за систематичне ухилення від медоглядів, навчання та перевірки знань.

Держоргани

Держпраці отримує ширші повноваження: повідомний облік обладнання, реєстр декларацій, позапланові відвідування на підставі відкритих джерел, зупинення робіт. Одночасно вона зобов'язана консультувати й щороку публікувати звіт (ст. 34). Органи державного сектору як роботодавці підпадають під усі вимоги закону.

Набрання чинності: наступного дня після опублікування.

Уведення в дію: через 6 місяців із дня припинення чи скасування воєнного стану.

Закон "Про охорону праці" та зміни до КЗпП і ще 36 законів починають діяти в день уведення закону в дію.

Кабінет Міністрів має протягом одного року з дня після опублікування ухвалити підзаконні акти та привести у відповідність власні акти й акти міністерств.

Знижувальні коефіцієнти до штрафів діють протягом 3 років із дня введення закону в дію:

до 10 працівників – 0,25;

11 – 50 працівників – 0,5;

51 – 250 працівників – 0,7.

Отже, у бізнесу є перехідний період, тривалість якого залежить від воєнного стану. Уряд за цей час має сформувати нормативну базу. Підготовку варто планувати, орієнтуючись на дату опублікування підзаконних актів, а не на дату введення закону в дію.

Проведіть gap-аналіз (порівняння поточного стану з новими вимогами): звірте положення про службу охорони праці, інструкції, порядок медоглядів і навчання зі ст. ст. 14 – 23 Закону.

Визначте модель служби захисту й запобігання відповідно до порогів 50/300 працівників і наявності робіт підвищеної небезпеки. Закладіть бюджет на кадри або аутсорсинг.

Розпочніть оцінювання професійних ризиків за кожним робочим місцем уже зараз. Це найбільш трудомісткий обов'язок, і штраф за його невиконання становить 2 МЗП за кожне місце.

Запровадьте облік інцидентів і процедуру консультацій з працівниками, з документуванням і розподілом відповідальних осіб.

Перевірте договори з ФОП і фізособами на об'єктах із роботами підвищеної небезпеки та плануйте переведення таких працівників на трудові договори.

Відстежуйте проєкти актів Кабміну. Від них залежать переліки робіт, вимоги до постачальників послуг і порядок атестації.

Висновок

Закон переводить українське регулювання безпеки праці з моделі "перевірки виконання правил" на європейську модель управління професійними ризиками. Відповідальність за результат покладено на роботодавця, а санкції прив'язано до кількості працівників і робочих місць. Перехідний період, пов'язаний з воєнним станом, і знижувальні коефіцієнти дають бізнесу час на адаптацію. Наскільки реальними стануть нові вимоги, залежатиме від того, як швидко та якісно уряд ухвалить підзаконні акти.